Кілька цікавих експонатів поповнили колекцію художнього музею

0
28

У квітні 2021 року колекцію Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднєва поповнили нові експонати. Серед надходжень: твори живопису, графіки та скульптури, що були поподаровані музею за останні кілька місяців.

Зокрема, до основного фонду художнього музею увійшли два екслібриси (ксилографія) першої половини ХХ століття. Один із екслібрисів виготовлений Давидом Бурлюком, інший, з портретом самого Давида Бурлюка, створеним чеським художником Вацлавом Фіалою, чоловіком молодшої сестри Давида Бурлюка – Маріанни.

Екслібрис Вацлава Фіали « Портрет Д. Бурлюка”

Цей екслібрис на звороті має штамп «Вацлав Фіала (Прага)». Попередньо, обидва екслібриси належали радянському колекціонеру та краєзнавцю з м. Тамбова (РФ) Миколі Нікіфорову, з яким у 1950-х роках тісно спілкувався Давид Бурлюк. Згодом, вони потрапили до колекції харківського колекціонера Кейсермана, після смерті якого їх придбав київський колекціонер Гольфман. З 2018 року ними володів Костянтин Аленінський, у якого їх викупив відомий меценат Іван Лозовий. Він і передав їх в дар художньому музею.

Екслібрис (від латинського ex libris – «з книг») – це книжковий знак, який вказує на приналежність книги певній особі. Екслібрис, зазвичай, складається з двох основних елементів: імені господаря книги і зображення, що лаконічно і образно говорить про професію, інтереси чи про склад бібліотеки власника.

Екслібрис Давида Бурлюка «Exlibris Н. Никифорова»

У нас, перші екслібриси з’явилися на початку XVIII століття, проте, аж до початку ХХ століття, коли стався справжній ренесанс екслібриса, вони були малопоширеними. Саме тоді, екслібрис перетворився, практично в самостійний жанр графічного мистецтва, до якого часто зверталися Георгій Нарбут, Іван Білібін, Лев Бакст, Костянтин Сомов, Михайло Добужинський, Олександр Бенуа, і звісно – Давид Бурлюк…

Давид Бурлюк – відомий український та російський художник і поет, творчість якого була визнана всім світом. Бурлюк стояв біля витоків нового мистецтва ХХ століття, ставши ідеологом та рушійною силою – футуризму. Його ім’я, очолюючи нове, незрозуміле, незбагненне, зухвале мистецтво футуризму, зламувало усталені горизонти, ставши синонімом величних перетворень, що відбувалися з мистецтвом. Сьогодні, жодна історія не тільки української, а й світової культури ХХ століття не може бути написаною без вагомих посилань на роль творчості та організаційної активності Давида Бурлюка, який, до речі, народився в невеликому хуторі Семиротівка, поряд з Лебедином.

Листівка Bbrluik Gallery, видавництво Нью-Йорк (США), 1950 – 1960-ті рр.

Завдяки роботам, в тому числі і Давида Бурлюка, та інших чудових художників-графіків тієї епохи, екслібрис знайшов новий, більш глибокий сенс, становлячись все більше відображенням особистості, духовного світу і печаткою смаку свого власника.

До науково-допоміжного фонду художнього музею включені одразу 8 живописних робіт місцевого художника Івана Євченка: «Вулиця в Лебедині» (Козіївка), 1981, «Вознесенська церква», 1974, «Околиця Лебедина», 1987, «Собор із Лебедина», 1985, «Козіївка після дощу», 1974, «Баркаси біля Кирилівки», 1971, «Церква Вознесення у Лебедині», 1973, «Воскресенська церква», 1970-ті; а також металева скульптура А. Мурзіна, із зображенням одного із радянських історичних діячів та поштова листівка видання Burliuk Gallery (Hampton Bays, USA), виконана за малюнком Вацлава Фіала наприкінці 1950-х. Зображений на листівці сам Давид Бурлюк. Тривалий час листівка знаходилася у колекції відомого радянського філокартиста Ігоря Васильовича Бугаєвича (1919-1992), про що свідчить спеціальний штамп на звороті листівки. Листівку передали в дар художньому музею сумський меценат Роман Голуб та художник Костянтин Аленінський. Попередньо, листівка була викуплена на мистецькому аукціоні Violity.

Євченко І.П. “Собор у Лебедині”, 1985

Із врахуванням останніх надходжень, колекція художнього музею нараховує 2443 одиниці зберігання (2016 предметів основного фонду та 427 предметів – допоміжного фонду), в тому числі твори живопису, графіки, скульптури, старовинних художніх меблів, кераміки від XVII до ХХІ століття.

Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Війти за допомою: 

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.