Анненкови: слідами забутого минулого

0
16

Існує багато пізнавальних екскурсій, таких, що надихають на творчість, а є інші – такі, що змушують замислитися та глянути навколо себе пильніше. Саме на таку екскурсією перетворилася експедиція до села Боброве Лебединського району, за участю працівників Лебединського художнього музею імені Б.К.Руднєва, спільно з в.о. начальника відділу культури і туризму Валентиною Знаменщиковою та головою громадської організації «Мистецька платформа Лебедина» Іваном Мальцевим.

Подорож в Боброве стала також новою главою та продовженням туристичного альманаху «Невідома Лебединщина», започаткованого в 2019 році художнім музеєм разом з місцевими істориками, краєзнавцями та громадськими організаціями.

 
Церква Миколи Чудотворця. Фото поч. ХХ ст.

Чому саме Боброве? Питання, по-суті, зайве. Адже Боброве – це фантастичні краєвиди, таємничі ліси, величні пагорби, руїни та неймовірний Псел. А ще, майже втрачена пам’ятка сакральної архітектури Слобожанщини – дерев’яна церква Миколи Чудотворця, якій в цьому році виповнюється 290 років (за іншими даними – 320 років) та історія відомого дворянського роду Анненкових, що понад століття володіли селом.

Побожій С.І. “Залишки Слобожанської старовини” (“Миколаївська церква у с. Боброве”), 1994 (колекція Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднєва)
Церква Миколи Чудотворця, с. Боброве. Сучасний вигляд. Фото: травень 2020
Церква Миколи Чудотворця, с. Боброве. Сучасний вигляд. Фото: травень 2020

Перебудова церкви продовжилася й згодом. Замовником робіт став генерал-лейтенант Бухарін.  Най­віро­гідніше, що це був батько, або дід сенатора Івана Бухаріна, який і викупив в той час Боброве. Чергова перебудова завершилася у 1780 році.

Церква Миколи Чудотворця, с. Боброве. Сучасний вигляд. Фото: травень 2020

В 1831-го році церква була розширена коштом місцевої поміщиці Віри Анненкової (1813-1902) – дочки Івана Бухаріна (1772-1858) та Єлизавети Полторацької (1789-1828), що походила з відомого дво­рянського роду.

Вже наступного – 1832 року Віра Анненкова обвінчалася там з кавалерійським офіцером Миколою Анненковим (1799-1865), в майбутньому Київським, Подільським та Волинським генерал-губернатором.

Діючою церква лишалася аж до кінця 1920-х років. В 1930 році її було остаточно зачинено, а приміщення пристосоване під зерносховище, склад, а потім – сінник колгоспу та похідних із нього господарств. В якості підсобного приміщення церкву використовували аж до 1990 року.

Церква Миколи Чудотворця, с. Боброве. Сучасний вигляд. Фото: червень 2020

Старожили ще розповідають, що в 1950-х роках в храмі, ніби-то, були виявлені скрині з цінностями, заховані Аннєнковими, і знайшов їх нащадок цього роду. Біля храму досі збереглися стародавні надгробки, що належать членам родини Бухаріних-Аннєнкових.

Церква Миколи Чудотворця, с. Боброве. Сучасний вигляд. Фото: травень 2020

Проте, сьогодні церква остаточно занепала. Впав купол, частково обвалився дах. Бічні приділи розпалися. Усередині храму видно рештки повалених дерев’яних колон. Храм тріщить, і не тільки під ногами. Двері відсутні, будівля має аварійний вигляд. Єдина її надія – це знайти мецената або благодійника, який би урятував від остаточного руйнування незрівняну красу, створену нашими пращурами.

Ще менше, ніж церкві Миколи Чудотворця, «пощастило» маєтку Анненкових. Зі спогадів очевидців: «це був великий цегляний будинок з колонами, у якому зберігалося чимало творів живопису, графіки, порцеляни та фаянсу». Частина їх сьогодні експонується в Лебединському художньому музеї імені Б.К.Руднєва, Сумському художньому музеї імені Никанора Онацького та Харківському художньому музеях.

Маєток Анненкових, село Боброве. Фото: поч. ХХ століття

У середині будинку був великий високий зал з балконом для публіки. Біля входу до будинку знаходилися дві мармурові скульптурні леви, перед будинком – красиві ажурні ворота, за воротами – парк з бузком. У дворі, біля будинку, росли великі липи, поряд стояла вже названа церква Миколи Чудотворця. Разом з маєтком та парком, його власники володіли понад 1000 десятин орної землі в Лебединському повіті.

Н.х. “Маєток Анненкових в селі Боброве”. кін. ХІХ – поч. ХХ ст. (колекція Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднєва)

Після революції, у 1920-1930-ті роки в маєтку розміщувався дитячий будинок, потім будинок для літніх людей. З часом, колишній будинок Анненкових розібрали, а з цегли спорудили колгоспний свинарник.

На місці маєтку Анненкових. Фото: червень 2020
Алея до маєтку Анненкових. Фото: червень 2020

Останні його володарі – онучки Віри Іванівни – Марія та Віра Михайлівна емігрували до Франції. З собою вони забрали рукопис мемуарів своєї бабусі «Правда и только правда». Марія Михайлівна померла в Парижі в 1942 році. Через 12 років, у будинку для немічних, пішла з життя і Віра Михайлівна Анненкова. Так сумно обірвалася історія славетного роду.

Не дивлячись, що від маєтку нічого не лишилося, учасники експедиції знайшли місце, де він колись знаходився. Сьогодні, про його масштаб нагадують лише – виїмки в землі, де були підвали та фрагменти балок покрівлі. Оточене історичне місце бур’янами 1,5-2 метри.

Будинок в селі Боброве. Фото: червено 2020

Доповнили враження від туру-розвідки – захоплюючі краєвиди навколишніх пагорбів та прогулянка по берегам Псла (біля Бобровської ГЕС), яка нікого не залишила байдужим!

Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Війти за допомою: 

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.