СИТЕНКО Михайло Іванович

по
LebedynOne
-
0
1466

 ЛЕБЕДИНЩИНА В ІМЕНАХ

СИТЕНКО Михайло Івано

вич (* 31.Х(12.ХІ).1885,(18851112), с. Рябушки — † 13.І.1940, м. Харків) — видатний український лікар-хір

ург (ортопед-травматолог), засновник Харківської школи ортопедів-травматологів, організатор ортопедично-травматологічної служби в Україні. Закінчив у 1904 р. гімназію у м. Сумах, а у 1910 р. — медичний факультет Харківського університету і був залишений в університеті для підготовки до професорського звання. Із 1911 р. працював старшим асистентом кафедри оперативної хірургії у Харківському жіночому медичному інституті. У 1914—1918 рр. брав участь у І Світовій війні як військовий лікар. Після демобілізації працював прозектором на кафедрі оперативної хірургії Медичної академії. Із 1920 р. — головний лікар, а із 1926 р. і до кінця життя — директор Харківського медико-механічного інституту, перетвореного за його пропозицією у 1925 р. в Український державний клінічний інститут ортопедії і травматології (із 1940 р. носить його ім’я; нині — Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка АМН (Академії медичних наук) України у м. Харкові), організатор і керівник 1-ї в Україні кафедри ортопедії і травматології Українського інституту удосконалення лікарів. М. І. Ситенко — творець наукової школи, автор 64 наукових робіт, у т. ч. докторської дисертації «О свободной костной автопластике при псевдоартрозах» (1924). Доктор медичних наук (1924), професор (із 1930 р.), член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН; із 1934 р.). Засновник і редактор журналу «Ортопедия и травматология» (1927—1941). Заслужений діяч науки УРСР (1936). Був також ініціатором, організатором і головою І Всеукраїнського з’їзду ортопедів, травматологів і працівників протезної справи (1936), який став першим з’їздом за даною спеціальністю в СРСР. Створив нові форми ортопедично-травматологічних лікувальних установ в Україні, успішно працював над проблемами вроджених деформацій опорно-рухового апарату, у галузі воєнно-польової хірургії, кісткової пластики, травматології, запропонував ≈ 20 ориґінальних хірургічних операцій при вроджених вивихах стегна, звичних вивихах плеча і псевдоартрозах, окремі з яких нині носять його ім’я. Автор ряду ортопедичних апаратів і хірургічних інструментів. М. І. Ситенко запропонував, розробив і впровадив у практику радянської охорони здоров’я багато нових проґресивних форм організації ортопедично-травматологічної служби, особливо у промислових районах (Донбасі, Криворізькому басейні, мм. Запоріжжі, Дніпропетровську, Харкові). За його ініціативою було створено мережу периферичних науково-опорних пунктів інституту, система ранніх профілактичних оглядів новонароджених і дітей перших місяців життя, дитячі ортопедичні та трудові профілакторії, травматологічну станцію, що стала прообразом сучасних травматологічних пунктів, центр реабілітації у м. Слов’янську для хворих із наслідками травм тощо. М. І. Ситенко був головою Українського товариства ортопедів-травматологів, членом Вченої медичної ради Наркомату охорони здоров’я СРСР і президії Вченої медичної ради Наркомату охорони здоров’я УРСР. Ім’я Ситенка присвоєно Українському НДІ (науково-дослідному інститутові) ортопедії і травматології у м. Харкові (1940). У ХІ.1965 р., згідно із Постановою Ради Міністрів УРСР, Лебединському медичному училищу також було присвоєно ім’я професора М. І. Ситенка.

Твори М. І. Ситенка: 

  • О свободной костной автопластике при псевдоартрозах. — Х., 1924;
  • Об организации лечебной помощи пострадавшим от несчастных случаев // Ортопедия и травматология. — 1927. — № 5–6. — С. 160;
  • Основные принципы консервативного и оперативного лечения переломов трубчатых костей // Новый хирургический архив. — 1931. — Т. 23. — Кн. №№ 1–2. — С. 271;
  • О роли ортопедии в системе советского здравоохранения и об основных принципах организации ортопедической помощи // Там само. — С. 337;
  • Дистрофические процессы в костях и суставах // Ортопедия и травматология. — 1935. — № 1. — С. 9;
  • Некоторые руководящие положения из учения об огнестрельных переломах и их лечении // Там само. — 1940. — № 1. — С. 7.
  • Избранные труды / Под ред. Коржа А. А., Панкова Е. А. — К.,1991.

У продовження теми …

З ІСТОРІЇ МЕДИЧНОЇ НАУКИ ХАРКОВА: М. І. СИТЕНКО

Ситенко Михайло Іванович (31.10(12).11.1885—13.01.1940) — ортопед-травматолог. Народився у с. Рябушках Лебединського повіту (нині — Лебединського району Сумської області). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1910). Працював хірургом у Харківській губернській земській лікарні, під час І Світової війни був військовим лікарем. Із 1920 р. — головний лікар Українського медично-механічного інституту (із 1925 р. — Український інститут ортопедії та травматології), із 1926 по 1940 рр. — його директор. Доктор медичних наук (1924). Автор 64 наукових праць. Засновник і 1-й редактор журналу «Ортопедия и травматология» (із 1927 р.). Голова Українського товариства ортопедів-травматологів. Член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН; із 1934 р.; із 1936 р. — АН УРСР). Заслужений діяч науки УРСР (1936). Помер у м. Харкові. Інституту ортопедії присвоєно його ім’я (нині — Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка АМН (Академії медичних наук) України).

* * *

«У 1926 р. М. І. Ситенко був призначений директором Медико-механічного інституту. Користуючись загальною любов’ю і підтримкою, він узявся за корінну його реорганізацію. Кількість стаціонарних місць збільшилася із 60 до 150. Була організована амбулаторія. Двері інституту широко розкрилися для всіх, хто потребував його допомоги. Були створені бактеріологічна і патологічна лабораторії, перший у країні відділ біомеханіки, відділ соціальної ортопедії і травматології. У 1926 р. з ініціативи Ситенка на базі інституту була організована кафедра ортопедії і травматології Харківського інституту удосконалення лікарів. Із цього часу Михайло Іванович займається педагогічною діяльністю і незабаром виявляє себе як блискучий, вдумливий і уважний педагог» [Корж А. А. Страницы жизни и деятельности Михаила Ивановича Ситенко / А. А. Корж // История института: воспоминания о людях, судьбах, времени / Под ред. Н. А. Коржа. — Х., 2007. — С. 30–31].

* * *

«В інституті Ситенко розкрився як талановитий адміністратор і хірург. Михайло Іванович був прихильником оперативних методів в ортопедії. Він сміливо брався за найскладніші операції, оперував швидко, чисто, красиво. Від асистентів вимагав точного знання теорії і практики. При інституті було організовано навчання медичних сестер і санітарів. В операційній неухильно дотримувалась абсолютна чистота. Ситенко вимагав пунктуальності і дисциплінованості від співробітників і сам подавав їм приклад. В інституті були створені науковий архів і бібліотека, відкритий кабінет оперативної хірургії і топографічної анатомії, у ньому організовано навчання молодих медиків. Михайло Іванович організував в інституті чітку роботу, спрямовану на постійне удосконалення майстерності і розширення кругозору співробітників. Вона включала у себе щотижневі обходи самим директором палат лікарні, клінічні розбори, на яких розбирали випадок конкретного хворого. Ситенко брав у розборах найактивнішу участь і, як правило, виявлявся не тільки правим, а й прозорливим.

Створювалася нова школа ортопедії і травматології, яку із повним підставою можна називати школою Ситенка. Михайло Іванович розробив близько 20 нових хірургічних операцій, виховав плеяду учнів. Особливу увагу Ситенко приділяв дитячої ортопедії і травматології. Він шукав способи боротьби із вродженими дитячими проблемами, розробив метод лікування вивиху стегна у немовлят ще до того, як вони починали ходити. Цей метод отримав ім’я Ситенка. При інституті з’явилося спеціальне дитяче відділення і дитячий ортопедичний профілакторій… Особливу увагу Михайло Іванович приділяв питанням можливості травмованої людини працевлаштуватися. При інституті відкрилася дослідна станція відновного лікування, перекваліфікації та працевлаштування інвалідів. Ситенко особисто сконструював чимало протезів та інших пристосувань, необхідних для лікування різного роду травм і відновлення функцій кінцівок. Михайло Іванович щадив почуття і психіку хворих. Під час операції він багато розмовляв із хворим, уважно стежив за його станом. Розповідають, що, коли видатний ортопед сам потрапив на операційний стіл, він сказав хірургам: “Ну ось, тепер я розумію, що відчуває хворий”. Після смерті М. І. Ситенка Інституту ортопедії і травматології було присвоєно його ім’я. Він до сих пір є унікальним науково-медичним центром України» [Карнацевич В. Л. Ситенко Михаил Иванович // 100 знаменитых харьковчан / В. Л. Карнацевич. — Х., 2005 // https://knigek.net/read.php?b=3635&p=171 ].

* * *

 «На вулиці Пушкінській, 80 [м. Харків. — В. К.] у п’ятиповерховій будівлі розташовується Інститут ортопедії, травматології та протезування ім. М. І. Ситенка. У його старому корпусі встановлено дві меморіальні дошки про роботу в інституті М. І. Ситенка у 1920—1940 рр. (Ідентичного змісту на головному фасаді й у вестибюлі будівлі). На другому поверсі знаходиться створений у 1931 р. меморіальний музей інституту. Серед експонатів — гіпсовий бюст М. І. Ситенка, його особисті речі, фотографії, документи» [Материалы к Своду памятников истории и культуры народов СССР по Украинской ССР / Укр. о-во охраны памятников истории и культуры. — К.: [б. и.], 1984. — Вып. 2: Харьковская область. — С. 235–236].

Текст меморіальних дощок: «Тут працював з 1921 по 1940 рік член-кореспондент Академії наук УРСР, Заслужений діяч науки, професор Михайло Іванович СИТЕНКО».

* * *

Михайло Іванович Ситенко — основоположник вітчизняної ортопедії та організатор ортопедично-травматологічної допомоги в Україні. З ім’ям і діяльністю М. І. Ситенка пов’язані:

  • становлення і розвиток ортопедії і травматології як науки та медико-соціального напряму охорони здоров’я;
  • науково-організаційне обґрунтування і розвиток протезно-ортопедичної допомоги населенню;
  • організація 1-ї в Україні кафедри ортопедії і травматології в Українському інституті удосконалення лікарів;
  • організація у Харкові школи-санаторію для дітей-травматиків;
  • організація Дослідної станції щодо працевлаштування інвалідів, а потім — ортопедичного трудового профілакторію;
  • заснування 1-го в Україні фахового журналу «Ортопедия и травматология» (нині — український науково-практичний журнал «ВІСНИК ортопедії, травматології та протезування»).

М. І. СИТЕНКО — ВИДАТНИЙ ОРТОПЕД-ТРАВМАТОЛОГ

Тиханський Д. С., Устинова А. В., Усенко С. Г.

Харківський національний медичний університет

Кафедра соціальної медицини, організації та охорони здоров’я

collapse17@mail.ru

Актуальність: У світі багато різних видатних людей у різних галузях науки, і медицина в цьому не виняток. Михайло Іванович Ситенко — видатний ортопед-травматолог, творець найстарішої наукової школи ортопедії і травматології в Україні, член-кореспондент АН УРСР. Михайлу Івановичу присвячено значну кількість публікацій, і його внесок у науку складно недооцінити, він зробив колосальний внесок у розвиток вітчизняної ортопедії і травматології, будучи одним із стовпів цієї галузі. Михайло Іванович народився першою дитиною у родині священика 30 жовтня (12 листопада) 1885 року у селі Рябушках Лебединського повіту на Сумщині. Середню освіту здобув у Сумській Олександрівській гімназії, де захопився працями М. І. Пирогова. У 1904 р. вступив до Харківського університету на медичний факультет, який закінчив із відзнакою у 1910 році. За гарне навчання та підвищений інтерес до хірургії був залишений на кафедрі оперативної хірургії і топографічної анатомії.

На початку І Світової війни Михайло Іванович пішов на фронт як старший лікар полку. Займався організацією надання першої медичної допомоги, навчав солдатів.

Із 1920 року Михайло Іванович був головним лікарем Харківського медико-механічного інституту, якому у подальшому було присвоєно його ім’я. Михайло Іванович зміг реорганізувати його із маленького клінічного інституту у науково-дослідний центр державного масштабу. Михайлу Івановичу належить методика і діагностика вродженого вивиху стегна і лікування кісткового туберкульозу. Він вважав одним із найважливіших державних завдань боротьбу з туберкульозом. З ініціативи М. І. Ситенка почали створюватися нові форми організації амбулаторної і стаціонарної допомоги, була створена Центральна травматологічна станція, що стала прообразом сучасних травматологічних пунктів, розроблена система профілактичних оглядів новонароджених дітей і організований 1-й у країні дитячий ортопедичний профілакторій. У 1927 році на базі інституту почалося видання журналу «Ортопедия и травматология», що став головним всесоюзним виданням цієї галузі, який видається донині. У 1936 році з ініціативи Михайла Івановича у Харкові вперше відбувся з’їзд ортопедів-травматологів, який заклав наукові та організаційні основи розвитку ортопедії і травматології як науки і системи ортопедично-травматологічної допомоги країни.

Висновки: Уся діяльність Михайла Івановича свідчить про те, що він був найважливішим представником вітчизняної ортопедії і травматології і заклав міцний фундамент для подальшого розвитку цієї галузі.

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

  1. З історії медичної науки Харкова: М. І. Ситенко // http://mevorydoskikharkov.blogspot.com/2016/01/blog-post_20.html
  2. Карнацевич В. Л. Ситенко Михаил Иванович // 100 знаменитых харьковчан / В. Л. Карнацевич. — Х., 2005. — С. 392—398: фот.
  3. Корж А. А. СИТЕНКО Михаил Иванович // http://xn--90aw5c.xn--c1avg/index.php/%D0%A1%D0%98%D0%A2%D0%95%D0%9D%D0%9A%D0%9E_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B8%D0%BB_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
  4. Корж А. А. Страницы жизни и деятельности Михаила Ивановича Ситенко/ А. А. Корж // История института: воспоминания о людях, судьбах, времени / Под ред. Н. А. Коржа. — Х., 2007. — С. 29—37: фот.
  5. Костриков В. С. Михаил Иванович Ситенко / В. С. Костриков, А. П. Скоблин. — Х.: Облиздат, 1958. — 104 с.: фот.
  6. Лобатюк Марія. ЙОГО ІМ’Я НОСИТЬ НАШЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ // ПЕРШИЙ КРОК У НАУКУ: Матеріали VІІІ студентської конференції (Суми, 11 грудня 2016 року). — Суми: Сумський державний університет, 2016. — С. 320–321.
  7. Новаченко Н. П. Профессор Михаил Иванович Ситенко (1885—1940) // 50 лет научной, лечебной и организационно-методической деятельности Украинского НИИ ортопедии и травматологии им. проф. М. И. Ситенко (1907—1957) / Под ред. Н. П. Новаченко. — К., 1964. — С. 121—124.
  8. Овчиннікова О. С. Ситенко Михайло Іванович (1885—1940)// Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи: біобібліогр. довід. / За заг. ред. В. М. Лісового. — Х., 2010. — С. 151–152: фот.
  9. Ситенко Михаил Иванович // http://info-farm.ru/alphabet_index/s/sitenko-mikhail-ivanovich.html
  10. Ситенко, Михаил Иванович // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B8%D0%BB_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
  11. Ситенко Михайло Іванович // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
  12. Таршис В. Б. Ситенко Михайло Іванович // Вчені Харківського державного медичного університету / За ред. А. Я. Циганенка. — Х., 2003. — С. 448—450: фот.
  13. Тиханский Д. С., Устинова А. В., Усенко С. Г. М. И. СИТЕНКО — ВЫДАЮЩИЙСЯ ОРТОПЕД-ТРАВМАТОЛОГ // http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/13189
  14. Чернобров І. В. СИТЕНКО Михайло Іванович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 405–406.

СТАТТІ ПО ТЕМІБІЛЬШЕ ВІД АВТОРА