Козаки-характерники: міфічні істоти чи реальні особи?

0
44

Українські козаки завжди були явищем містичним, таємничим, дивовижним. Серед них, особливо, виділялись «характерники», яких Д. Яворницький у своїй «Історії запорізьких козаків» описував як таких, «котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі «характерники» могли відмикати замки без ключів, плавати човном по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верстов навколо себе за допомогою особливих «верцадел», жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зав’язаних чи навіть зашитих мішків, «перекидатися» на котів, перетворювати людей на кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро й пливти в ньому під водою сотні і тисячі верстов».

Саме ж слово «характерник» походить від сильного характеру, від міцної волі, що могла зрушити гори. Це магічна сила, що надавала людині особливих, часто надприродних умінь і сил.

Свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоруських язичницьких волхвів, віщунів. Коли відбулось хрещення Русі, всіх, хто мав справи з темними силами, переслідували. Саме тому віщуни об’єднувались у Січі, де розвивали школи бойового гартування, виховували справжніх українських лицарів за допомогою віри, споконвічних звичаїв та древніх обрядів. Характерництву навчали з дитинства, терміни встановлювались індивідуально для кожного, в залежності від потенціалу та вмінь учня. Після закінчення навчання був ритуал посвячення і, звичайно, важке випробування, яке фактично доводило майбутніх характерників до межі життя і смерті. Вважалося, що саме в таких ситуаціях у людини проявляються надприродні здібності.

Є свідчення, що характерники навчали козаків деяким секретам природи і їх правильному використанню. От ви знали, наприклад, якщо потрібно довго бути у болотистій місцевості серед набридливої комашні, то варто натертися настоянкою певних трав, дьогтем чи хоча б мокрою глиною, тоді комахи оминатимуть вас? А характерники знали. Рятуючи важко поранених, вони вводили людей в транс, щоб ті не відчували болю під час операцій. Тому їх сила полягала не стільки в магічних здібностях, скільки в знаннях природи і людини та в маленьких хитрощах, про які знали лише характерники. Хоча, як їм вдавалося непомітно прослизати серед ворогів чи зникати з в’язниці непоміченим і досі залишається таємницею.

А ще характерники володіли мистецтвом виготовлення так званих «криків». Брали комиші, занурювали їх у воду, далі у віск і кричали на них. Віск якимось магічним чином всотував ці звуки. Потім такі творіння розкидали по степу: якщо хтось наступав на нього, лунав крик і вартовий вже знав про наближення ворога.

Степанов С.І. “Грицько-запорожець. Характерник”, 2009 р. (із колекції Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Рудєва)

Вважається, що більшість характерників були язичниками, про це свідчать слова Я. Новицького: «Легенда розповідає, що багатовіковий святий дуб був місцем, де збиралися запорожці і козацька рада для обговорення політичних та громадських питань; під дубом лунали запорозькі молитви. В 1775 році, після Троїцьких свят, запорожці в останній раз віддали шану святому дубові, де вони розпили кілька бочок горілки і в останній раз відтанцювали запорозького козачка».

Іншим доказом було те, що «їх ніколи не ховали попи, а ховали їх запорожці по-своєму». Як розповідають легенди, декотрим характерникам забивали в груди кілок, щоб вони після смерті не вставали.

Дуже часто характерників ховали лицем донизу. За словами С. Бессонової, таким чином хоронили «небезпечних людей-чаклунів, тобто осіб, чиє посмертне відродження було небажаним. Для того їх обертали обличчям вниз, щоб сонце не торкнулось їх своїм животворним промінням».

Звичайні люди називали козаків-характерників чаклунами, а священики вважали, що у них вселився біс.

Українська парсуна сер. XVIII ст. “Портрет Петра Сагайдачного” (із колекції Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Рудєва)

Здебільшого характерниками були деякі гетьмани та кошові – себто вищі ешелони козацтва. Найвідомішими характерниками були Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко.

Скептики скажуть, що все піддається поясненню. Сміливий – от і викликав страх. Вмів гарно маскуватися – ставав невидимим. Але питання не зникає. Хто такі козаки-характерники: міфічні істоти чи реальні особи? Кожний вирішує на власний розсуд.

Художній музей

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.