МАЛОШТАН Анатолій Якович

0
69

МАЛОШТАН Анатолій Якович (* 08.III.1931, м. Луганськ  — † 2008, м. Харків) — український учений-лікар, педагог і організатор охорони здоров’я.

На його долю припали усі лихоліття фатальних 1930-х і 1940-х рр. Народившись у сім’ї працівника однієї із луганських шахт, він був вимушений переїхати із матір’ю із Донбасу на Північно-Західну Слобожанщину (нині — Південно-Східна Сумщина). Ріс без батька Якова (* ? — † 19??), засланого до Сибіру у період Сталінських репресій і реабілітованого лише багато років потому. Синові «ворога народу» довелося визначатися у житті самостійно у тяжкі воєнні і перші повоєнні роки. У голодному 1947 р. закінчив 7 класів школи містечка (нині — село) Ворожби Лебединського району Сумської області. Рік працював у місцевому колгоспі. У 1949 р. вступив до Сумської фель­дшерсько-акушерської школи (СФАШ; нині — Сумський базовий медичний коледж (СБМК)) і по її закінченні, у 1952 р., працював у Красно­пільській рай-СЕС (санепідстанції) помічником санітарного лікаря. У 1956 р. вступив на санітарно-гігієнічний факультет Харківського ме­дич­ного інституту (ХМІ; нині — Харківський національний ме­дич­ний універ­си­тет (ХНМУ)), який закінчив у 1962 р.

 Працював санітар­ним лікарем у Лебединській рай-СЕС, а із 1963 по 1973 рр. займав посаду головного лікаря Лебединської централь­ної районної лікарні (ЛЦРЛ) ім. К. О. Зільберника. Як головлікар був дуже працездатним, вимогливим, наполегливим, іноді приймав навіть «круті» рішення. Цей керівник приділяв дуже велику увагу організації охорони здоров’я у Лебединському районі. На ту пору ЛЦРЛ була із пічним опаленням і, м’яко кажучи, не відповідала навіть скромним вимогам, а пологове відділення тулилося і зовсім у сяк-так пристосованому приміщенні. Комунікабельний і напористий новий головний лікар знайшов спільну мову із районними властями та Сумським обласним відділом охорони здоров’я, заручився їхньою підтримкою, отримав необхідні повноваження, фінансові, матеріально-технічні, трудові ресурси, й у підсумку лікарня буквально перетворилася, істотно збільшилася кількість ліжко-місць, був збудований сучасний пологовий будинок. Поряд із турботами щодо реконструкції і нового будівництва Анатолій Якович організував диспансеризацію працюючих на селі, у першу чергу рільників, тваринників, механізаторів, схильних до професійних захворювань. Кожен лікар ЛЦРЛ був закріплений за дільничним медичним закладом, а усі фахівці реґулярно і по черзі виїжджали на місця приймали і консультували сільських мешканців. Ці та деякі інші заходи дозволили підняти лікувально-профілактичну роботу у Лебединському районі на неабияку висоту. А. Я. Малоштан був ініціатором створення у районі відділення переливання крові, яке очолила Римма Євгенівна Гурмаженко. Почали діяти операційні із виготовлення компонентів крові. ЛЦРЛ увійшла у число кращих у Сумській області за багатьма показниками. Завдяки постійному проведенню занять із районними акушерками та дільничними лікарями у Лебединському районі зникла материнська смертність, знизилися показники мертвонароджуваності та дитячої смертності. Використовуючи результати роботи ЛЦРЛ, Анатолій Якович став готувати дисертацію на тему «Диспансеризация больных ревматизмом на селе» на ступінь кандидата медичних наук, яку й захистив у 1972 р. За свідченням дружини Анатолія Яковича — Валентини Василівни (* 19??), у ту пору і згодом для нього робота була на 1-му, 2-му і 3-му місці.

 У 1973 р. пере­їхав до м. Харкова, де працював заступ­ником головного лікаря Хар­ківської об­ласної клінічної лікарні (ХОКЛ), заступ­ником завідувача відділу охорони здоров’я Хар­ківського міськ­виконкому. Із 1977 по 1990 рр. — головний лікар ХОКЛ. Із 1980 р. — старший викладач, із 1982 р. — доцент, із 1990 р. — проректор із лікувальної роботи ХМІ (нині — ХНМУ), із 1992 р. — професор кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров’я, а із 1996 р. — декан деканату (нині — навчально-науковий інститут (ННІ)) післядип­ломної освіти Харківського державного медичного університету (ХДМУ; нині — ХНМУ). Виконуючи педагогічне навантаження у повному обсязі, Анатолій Якович викладав студентам VVI курсів усіх факультетів ХМІ/ХДМУ/ХНМУ дисципліни, які знав досконало: організацію медичної допомоги на селі, а також дітям та жінкам, планування і фінансування в охороні здоров’я, економіку охорони здоров’я та страхову медицину. Практик, що називається, до мозку кісток, він читав лекції на високому науково-методичному рівні, і це визнавалося співробітниками кафедри після відвідування його відкритих лекцій. Особливістю роботи А. Я. Малоштана зі студентами було те, що він якнайтіснішим чином пов’язував теорію із практикою, наводячи конкретні приклади зі свого багато досвіду організації охорони здоров’я на рівні району, міста, області. Вагомий внесок Анатолій Якович зробив у методичний арсенал кафедри: він брав участь у створенні і переробці багатьох методичних вказівок для студентів і викладачів, пов’язуючи навчальний матеріал із практикою охорони здоров’я. Ним були розроблені лекції про сільську охорону здоров’я, організацію медичної допомоги на всіх етапах дітям і дорослим,  економіку охорони здоров’я та страхову медицину. А. Я. Малоштан — автор навчально-методичного посібника «Экономика здравоохранения и страховая медицина» для студентів та інтернів, методичних вказівок до практичних занять для студентів стоматологічного факультету  та із виробничої практики студентів V курсу із соціальної медицини та організації охорони здоров’я. Він писав наукові праці із проблем організації управління у системі охорони здоров’я, соціальної гігієни, страхової медицини, деяких питань медичної науки і практики. Усього було опубліковано у збірниках, спеціалізованих журналах, вийшло окремими виданнями ≈ 30 наукових праць А. Я. Малоштана. Він також був науковим консультантом кандидатських дисертацій співробітників кафедри.

Невелика, але промовиста деталь, що свідчить про поєднання А. Я. Малоштаном занять наукою і практикою: він був членом як Вченої ради ХМІ/ХДМУ/ХНМУ, так і колегії Управління охорони здоров’я Харківської облдержадміністрації. Анатолій Якович згадується тими, хто знав його, як прекрасний керівник, грамотний фахівець, допитливий дослідник і чудовий педагог, надійний у власних обіцянках та громадських дорученнях, глибоко порядна людина. Іще одна невелика, але дуже промовиста деталь — його відкрита посмішка, яка можу бути лише у людей із доброю душею.

По заслугах і честь! А. Я. Малоштан був відзначений урядовими нагородами — орденом Тру­до­вого Червоного Прапора, 2-ма орденами «Знак Почёта», а також медалями «За доблестный труд» і «Ветеран труда», почесною відзнакою «Відмінник охорони здоров’я».

Але було у Анатолія Яковича й інше, неофіційне «звання» — глави медичної родини. Дружина Валентина Василівна пройшла із ним увесь шлях, починаючи із навчання у СФАШ та ХМІ. Працювала у тій самій ЛЦРЛ, а у Харкові — лікарем, згодом — завідувачкою відділення, а потім — начмедом Харківської обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні (ХОДІКЛ). Саме вона стала опорою Анатолія Яковича у сімейних турботах, вихованні дітей, котрі пішли протоптаною батьками стежкою у медицину. Старший син — Володимир Анатолійович (* ≈ 1950), закінчивши ХМІ, сьогодні працює на посаді доцента на кафедрі анестезіології Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО) МОЗ України, кандидат медичних наук. А молодша донька — Ольга Анатоліївна (* 19??) — теж випускниця «батьківського» вишу — сьогодні доцент кафедри акушерства і гінекології № 2 ХНМУ, також кандидат медичних наук. І в цьому немала заслуга А. Я. Малоштана.

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

  1. Вся Украина — жители. — [Електронний ресурс] — Режим доступу URL: http://n0mer.org/allukraina/lastName_%D0%9C%D0%90%D0%9B%D0%9E%D0%A8%D0%A2%D0%90%D0%9D_firstName_%D0%90%D0%9D%D0%90%D0%A2%D0%9E%D0%9B%D0%98%D0%99_pagenumber_0.html
  2. КЛІЩ Валентина, БІЛОНОЖКО Ігор. Згадаймо поіменно // Лебедин PRESS. — 03.Х.2013. — [Електронний ресурс] — Режим доступу URL:http://www.lebedinpress.com.ua/kategorii/novosti/392-zgadajmo-poimenno
  3. МАЛОШТАН Анатолій Якович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 283.
  4. Сокол К. М., Крыштопа Б. П., Огнев В. А. УЧЁНЫЙ, ПЕДАГОГ И ОРГАНИЗАТОР ЗДРАВООХРАНЕНИЯ ПРОФЕССОР А. Я. МАЛОШТАН (1931—2008) // МЕДИЦИНА СЬОГОДНІ І ЗАВТРА. — 2013. — № 4 (61). — С. 64—68. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Msiz_2013_4_12
  5. Сухина Клавдия. «Как мы породнились с Лебедином» // Лебедин PRESS. — 21.VIII.2015. — [Електронний ресурс] — Режим доступу URL: http://www.lebedinpress.com.ua/kategorii/novosti/1358-klavdiya-sukhina-kak-my-porodnilis-s-lebedinom
  6. Фамилии Украины. — [Електронний ресурс] — Режим доступу URL: http://telru.info/ukraine/fio/385128

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.