ЛЕБЕДИНЩИНА В ІМЕНАХ

ФЕДОРОВСЬКИЙ Олександр Семенович ( 04(16).ІІІ.1885, м. Лебедин — † 18.VIII.1939, м. Харків; похований на 2-у міському кладовищі) — український геолог, географ, палеонтолог, археолог,  історик (доктор історичних наук), краєзнавець, професор (із 1920 р.). Батьки — спадковий почесний громадянин м. Лебедина, державний службовець Семен Костянтинович Федоровський ( 18?? — † ?) та його законна дружина Марія Якимівна (* 18?? — † ?), православні. Після закінчення 4-ї Харківської гімназії, у 1903 р. О. С. Федоровський вступив
на природничий відділ фізико-математичного факультету Харківського Імператорського університету, який закінчив у 1911 р. із дипломом 1-го ступеня. Саме в університеті, будучи за фахом геологом, він зацікавився історією, археологією, палеонтологією. Із моменту свого вступу університету він починає систематичне вивчення древніх поселень по p. Сіверському Дінцю. У 1904 р. він вступив до Історико-філологічного товариства при Харківському університеті, виступав із доповідями, що стосувалися археологічних проблем. У 1908 р. брав участь у роботі XIV археологічного з’їзду, котрий проходив у м. Чернігові. Після закінчення університету О. С. Федоровського, який отримав фах «біолог-геолог», затверджено консерватором геологічного кабінету

У 1912—1916 рр. проводив археологічні розкопки на Харківщині та Кубані. У 1914 р. перебував у науковому відрядженні у мм. Берліні (Німеччина), Брюсселі (Бельґія) і Парижі (Франція), познайомившись із зарубіжними дослідженнями із геології, палеонтології, гідрогеології, археології й охорони природи. О. С. Федоровський був високоосвіченою людиною, володів французькою, грецькою, німецькою, англійською, польською та латинською мовами. У 1914—1934 рр. працював у Харківському університеті та утворених на його основі Академії теоретичних знань й Інституті народної освіти (із 1920 р. — професор), де викладав курси із геології, мінералогії, палеонтології. Працюючи в університеті, завідував секцією археології кафедри географії й антропології та секцією палеонтології Науково-дослідного інституту геології. Ще до революції 1917 р. О. С. Федоpовський брав активну участь у роботі Харківського товариства любителів природи (ХТЛП), був членом його правління.

У 1917 р., склавши іспит на маґістра мінералогії і геології, став приват-доцентом Харківського університету. У 1920 р. — голова Всеукраїнського комітету з охорони пам’яток мистецтва і старовини, керівник краєзнавчої комісії Українського наукового товариства. Із 1920 р. працював у Харківських медичному і ветеринарному інститутах. Директор Харківського археологічного музею (із 1920 р.) й Інституту історії матеріальної культури (1930—1934), професор, завідувач кафедри геології Харківського педагогічного інституту (1936—1939). У 1922 р. брав активну участь у діяльності Асканійського комітету із відродження Асканії-Hова. Входив до складу оргбюро Слобожанської комісії краєзнавства (1923) та до складу Центрального бюро краєзнавства (м. Москва). 10.Х.1925 р. затверджений інспектором Укpнауки з охорони природи Hаpкомосу УСРР, із 1929 по 1932 рр. — заступник голови Українського комітету з охорони пам’яток природи. Оскільки голова комітету М. М. Полоз був Наpкомом фінансів УСРР і не мав достатньо часу для природоохоронної діяльності, то вся діяльність комітету замикалася на О. С. Федоpовському. За редакцією вченого вийшло кілька природоохоронних збірників, один із них — “Охорона пам’яток природи на Україні” — у 1927 р. Окрім охорони пам’яток природи, вчений активно займався охороною археологічних пам’яток, був членом Українського комітету охорони пам’яток культури. Обіймав наукові посади у Держплані і Харківському Водотpесті. Член Всеукраїнського археологічного комітету. На жаль, талановитий учений не уникнув гонінь. Ученого звільнили із Харківського університету, звинувативши у «протягуванні буржуазної методики». Як наслідок, десятиріччями внесок О. С. Федоровського у вітчизняну науку незаслужено замовчувався.

О. С. Федоpовський — автор понад 100 наукових праць, частина з яких присвячена проблемам охорони підземних вод і геологічного середовища. Учений усе своє життя присвятив популяризації історії і географії Слобожанського краю. Серед його праць особливо багато досліджень археологічних пам’яток Слобожанщини, оскільки О. Федоровський особисто реґулярно брав участь у проведенні розкопок. Йому належать розвідки і статті із геології Харківщини, а також сточища р. Сіверського Дінця. В одній із перших робіт — «Землетрясение в Купянском уезде 8.03.1913 г.» (1914) — О. Федоровський описав унікальне для Слобожанщини стихійне явище. У 1915 р. він опублікував брошуру «К истории города Харькова», у якій навів невідомі раніше матеріали — план Харкова і гравюру його центральної частини. Бібліографічною рідкістю є брошури О. С. Федоровського «Географический очерк Харьковской губернии», «Доисторическое прошлое Харьковской губернии» і «Геологический очерк Харьковской губернии», що вийшли у 1918 р. та пізніше не перевидавалися. Він є співавтором унікального видання «Природа и население Слободской Украины» (вийшло у 1918 р. за редакцією професора Харківського університету В. І. Талієва) — першої в Україні реґіональної енциклопедії, яка використовувалась у школах як підручник із курсу краєзнавства.

Свого часу ця праця харківських учених мала величезний попит. Згідно із Відомістю поширення видань видавництва “Союз” за 1918–1919 рр., книга вийшла у світ 07.Х.1918 р. накладом 6 тис. примірників, який був повністю реалізований. У цьому ж році деякі розділи книги були видані 5-ма окремими брошурами. О. С. Федоровський — учасник Дніпрогесівської (Дніпробудівської) археологічної експедиції (1927—1932).

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

У продовження теми …

Археолог із Лебедина

04 вересня 2015

Різні покоління уродженців нашої Лебединщини приносили їй славу. Одним із таких є Олександр Семенович Федоровський, відомий геолог і палеонтолог, а також краєзнавець. Про нього зараз і піде мова. Український радянський енциклопедичний словник (АН УРСР, Київ, 1968, т. 3, ст. 617) дуже стисло і надто скромно зазначав, що О. С. Федоровський (30.04.1885 р. — 18. 08.1939 р.) на­ро­дився в Лебедині Харківської губернії, що він український радянський  геолог та палеонтолог, був професором Харківського університету, що він проводив дослідження у галузі палеонтології, гідрогеології та ар­хеології. За цим куцим повідом­ленням проглядається напружене життя вченого.

Народився Олександр Федоров­ський в родині службовця в про­він­ційному Лебедині. Початкову освіту, очевидно, здобув у рідному місті. Згодом навчався у 4-й Харківській гімназії, після закінчення якої 1906 року вступив до Харківського Імператорського університету на природничий відділ фізико-математичного факультету. Іще в студентські роки він виступав із доповідями з археології та в 1908 році навіть був делегатом археологічного з’їзду в Чернігові. Після закінчення університету блискучого молодого дослідника призначають доглядачем геологічного кабінету університету. У 1912—1916 роках за дорученням Товариства дослідників природи він проводив археологічні дослідження Кубані, Харківщини та й власне самого Харкова, довівши, що Харківське городище було населеним іще в 11–12 століттях. У 1914 році талановитого археолога командирують до Західної Європи з метою вивчення пам’ятників археології в геологічних музеях. У цьому ж році виходить у світ його робота «Землетрясение в Купянском уезде 8.03.1913 г.», в якій описане унікальне для Слобожанщини природне явище. 1915 року він опублікував брошуру «К истории города Харькова».

З 1919 року Олександр Федоровський завідував створеним Археологічним музеєм при Харківському університеті, який з 1920-го став міським. Одночасно продовжуючи працювати в рідному університеті, Федоровський також завідував секцією археології кафедри географії і антропології та секцією палеонтології Науково-дослідного інституту геології. У кінці 1920-х у зв’язку з підготовкою до будівництва Дніпрогесу, що передбачало затоплення величезних територій, вчений брав участь у Першій республіканській експедиції, якою керував відомий історик Дмитро Яворницький. Серед численних праць Федоровського особливо багато досліджень археологічних па­м’я­­ток Слобожанщини, оскільки він ре­гуляр­но брав участь у проведенні розкопок. Також він став співавтором видання «Природа и население Слободской Украины» (1918 р.) — пер­шої регіональної енциклопедії, що згодом використовувалася як підручник з краєзнавства.

У 1934 році учено­го звільнили з універ­си­тету, звинувативши в «буржуазній ідеології» в його наукових працях по археології і в зв’язку з «перегрупуванням старих наукових кадрів». Тоді відбувалося планомірне цькування «буржуазних» спеціалістів, що призвело до майже цілковитого знищення нечисленного прошарку по-справжньому освічених людей. Їх місце займали «висуванці» з робітників і селян, спішно підготовлених у технікумах і вузах. Деякі дослідники життєпису Федоровського стверджують, що після звільнення він перейшов працювати до Харківського педагогічного інституту, де й читав лекції по геології до дня своєї кончини. Інші дослідники стверджують, що він був у 1937 році заарештований чекістами як ворог народу. Це підтверджують виявлені списки заарештованих інтелігентів в колишніх архівах НКВД, серед яких є й прізвище Федоровського. Як наслідок, вагомий внесок вченого в археологічну науку протягом багатьох десятиріч незаслужено замовчувався і не був належно поцінований. Як стало відомо, Харківське обласне управління СБУ сьогодні відкрило доступ історикам до десятків тисяч справ репресованих у лихих 1930-х роках. Можливо, комусь із дослідників вдасться пролити світло також і на драматичні сторінки біографії Олександра Семеновича. А, можливо, й наші читачі доповнять, чи й скорегують, цю розповідь про нашого знаного, але замовчаного, земляка Федоровського.

Василь ПАЗИНИЧ,

краєзнавець

Джерела:

1. Геологический очерк Харьковской губернии (1918) // https://tw1npeaks.blogspot.com/2016/03/geologicheskiy-ocherk-harkovskoy-gubernii-1918.html#
2. Мандибура Ігор. СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПРОФЕСОРА О. С. ФЕДОРОВСЬКОГО (1885—1939 рр.) // ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ ЛІТОПИС. — Вип. 10. — 2016. — С. 122—128.
3. Мандибура І. П. Науковий доробок професора О. С. Федоровського (1885—1939 рр.) з питань геології // Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». — Вип. 113. — 2016. — С. 137—141.
4. Михеев В. К. А. С. Федоровский — профессор Харьковского университета // http://museum.dp.ua/article0589.html
5. Пазинич Василь. Археолог із Лебедина // http://www.lebedinpress.com.ua/kategorii/novosti/1372-arkheolog-iz-lebedina
6. Скирда В. В. Исследования А. С. Федоровского в области археологи // http://yadocent.livejournal.com/859271.html
7. Університетський некрополь // http://tronkocentr.karazin.ua/universitetskiy-nekropol/
8. Федоровский, Александр Семёнович // http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=/auteurs/view/59982/source:default
9. Федоровский Александр Семёнович // http://www.ecoethics.ru/old/b42/134.html
10. Федоровський Олександр Семенович // https://istoriakraeznavstva.blogspot.com/p/blog-page_24.html
11. Федоровський Олександр Семенович // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
12. ФЕДОРОВСЬКИЙ Олександр Семенович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 462.
13. Черномаз Павло. ХАРКІВСЬКА ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА: ОСОБИСТОСТІ, ІДЕЇ, ВІДКРИТТЯ // http://ukr-tur.narod.ru/istoukrgeo/allpubl/scholl/harkivscholl.htm
14. Ѳедоровскій А. КЪ ИСТОРІИ города Харькова. — Х.: Типографія «Печатное Дѣло», 1915–1916. — 8 с.
15. Ѳедоровскій А. Профессоръ Николай Андреевичъ Богословскій: Некрологъ. — Юрьевъ: Типографія К. Маттисена, 1914. — 8 с.
16. Ѳедоровскій А. С. ГЕОЛОГИЧЕСКІЙ ОЧЕРКЪ Харьковской губерніи. — Х.: ИЗДАТЕЛЬСТВО «СОЮЗЪ», 1918. — 40 с.: ил.
17. Ѳедоровскій А. С. ДОИСТОРИЧЕСКОЕ ПРОШЛОЕ Харьковской губерніи. — Х.: ИЗДАТЕЛЬСТВО «СОЮЗ», 1918. — 18 с.: ил.