КАЛЮЖНІ — родина заможних міщан м. Лебедина ХІХ ст., активних революціонерів-народовольців:
- Калюжний Іван Васильович (* 30.VIII(11.ІХ).1857, м. Лебедин — † 15(27).ХІ.1889, селище Усть-Кара (нині — смт Усть-Карськ, Забайкальський край, РФ)) — російський революціонер-народник українського походження, член партії «Народна воля». Син купця 2-ї ґільдії, приписаний до стану міщан, старший брат Марії Василівни Калюжної. У дитинстві разом із сім’єю переїхав до м. Охтирки. Після закінчення курсу Сумської класичної гімназії вступив до Харківського університету. У 1878 р. заарештований за участь у студентських заворушеннях і адміністративно висланий до м. Волоґди. Університет не закінчив. Перебував під наглядом поліції у м. Сольвичеґодську (нині — в Архангельській області, РФ). ІІІ(01.IV).1880 р. втік із місця заслання до м. Москви. Приєднався до партії «Народна Воля». Працював у справі організації «Червоного Хреста» партії «Народна воля» разом із Ю. Богдановичем. У період із 27.ІХ(09.Х).1881 р. по 23.ІІІ(04.IV).1882 р. проживав зі своєю дружиною (із 01(13).І.1881 р.), російською революціонеркою-народницею українського походження, членом партії “Народна воля”, терористкою Надією Симонівною Смирницькою (* 1852, Київська губернія — † 08(20).ХІ.1889, селище Усть-Кара) у м. Москві у будинку Волкової по Прогонному провулку, де було організовано нелегальне паспортне бюро «Народної волі». 23.ІІІ(04.IV).1882 р. заарештований на квартирі разом із Н. С. Смирницькою. Судився судом Особливої Присутності Правлячого Сенату із 28.ІІІ(09.IV) по 05(17).IV.1883 р. на «Процесі 17-ти» народовольців. Визнаний винним і засуджений до 16 років каторжних робіт.
Термін каторжних робіт відбував на Карійській каторзі. У зв’язку із тілесним покаранням члена революційних народницьких гуртків грецького походження Надії Костянтинівни Сигиди (із домуМалаксіано; * 1862, м. Таганрог (нині — у Ростовській області, РФ) — † 08(20).ХІ.1889, селище Усть-Кара), протестуючи проти фізичних мір покарання для політичних каторжан, прийняв у числі 16 ув’язнених чоловічої політичної в’язниці отруту (медичний опій) (так звана Карійська трагедія). Сиротою залишився син Іван Іванович Калюжний (* 27.ХІІ.1882/08.І.1883 — † 30.V.1934, м. Прага, Чехословаччина (нині — Чехія)). - Калюжна Марія Василівна (* ≈ 1864/1865, м. Лебедин — † 07(19).ХІ.1889, селище Усть-Кара) — російська революціонерка-народниця українського походження, член партії «Народна воля», терористка. Донька купця 2-ї гільдії, молодша сестра Івана Васильович Калюжного, зовиця революціонерки Надії Симонівни Смирницької. Навчалась у 1-ї Харківській жіночій гімназії, із 1880 р. — у Роменській гімназії. За неуспішність виключена із VI класу, так і не закінчивши гімназію. Потрапила під вплив оточення брата Івана і зблизилась із народовольцями. Із 1880 р. — член таємного народницького гуртка у м. Ромнах. У ХІІ.1882 р. переїхала із м. Охтирки, де жила із матір’ю, до м. Одеси. Була “прислугою” у “господарів” — чоловіка і дружини Деґаєвих на квартирі, у якій знаходилася друкарня «Народної Волі». 18(30).ХІІ.1882 р. при обшуку у квартирі, де розміщувалася друкарня, була заарештована. Перебувала у Петропавлівській в’язниці (м. Санкт-Петербурґ), потім — під наглядом поліції у м. Охтирці, проте незабаром зникла. Проживала у мм. Санкт-Петербурзі і Харкові на нелегальному становищі. У ІІ.1884 р. прибула в Одесу і влаштувалася як учениця у приватну школу Лесевицького, де намагалася організувати гурток серед вихованок школи. Після викриття відставного штабс-капітана, аґента охранки і провокатора Сергія Петровича Деґаєва (в еміґрації — професор математики Олександр Пелл; * 1857, м. Москва — † 26.І.1921, м. Брін-Мор, штат Пенсільванія, США), який був для неї авторитетним членом Виконавчого комітету “Народної волі”, і появи публікацій у революційних виданнях про нібито її зраду впала у відчай. У результаті душевного надлому прийняла одноосібне рішення вчинити замах на начальника Одеського губернського жандармського управління полковника А. М. Катанського. 08(20).VIII.1884 р. на прийомі у жандармському управлінні стріляла у Катанського із револьвера. Катанський залишився живий і продовжив свою діяльність (пізніше отримав чин генерал-майора Корпусу жандармів. Страждав на алкоголізм: восени 1885 р. захворів на алкогольний психоз (“білу гарячку”)). Була негайно арештована. 29.VIII(10.ІХ).1884 р. Одеським військово-окружним судом визнана винною і засуджена до 20 років каторжних робіт на заводах. Намагалася накласти на себе руки у тюремній камері через кілька днів після оголошення вироку. Ув’язнення відбувала у Карійській каторжній в’язниці, де була однією із непримиренних політичних каторжанок. Після тілесного покарання одній із засуджених Н. К. Сигиди (Малаксіано), на знак протесту прийняла смертельну дозу морфію 06(18).ХІ.1889 р. разом із М. П. Ковалевською і Н. С. Смирницькою. Померла 07(19).ХІ. Дізнавшись про цю подію, отруїлися 16 в’язнів у чоловічій політичній в’язниці (при цьому І. В. Калюжний (брат М. В. Калюжної) і С. М. Бобохов померли) (Карійська трагедія).
В. І. КРАВЧЕНКО,
історик-краєзнавець
- Джерела:
- Иван Васильевич Калюжный // http://tsinkalov.ru/individual.php?pid=I59&ged=stemma.ged
- Калюжная, Мария Васильевна // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%8F,_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%8F_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%B0
- Калюжная, Мария Васильевна // http://www.hrono.ru/biograf/bio_k/kaluzhnaya.html
- КАЛЮЖНІ // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 190.
- Калюжный, Иван Васильевич // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D0%B6%D0%BD%D1%8B%D0%B9,_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87
- Калюжный, Иван Васильевич // http://www.hrono.ru/biograf/bio_k/kaluzhny_iv.html
- Фамилия Калюжная // http://rosgenea.ru/?a=11&p=4&r=4&s=%CA%E0%EB%FE%E6%ED%E0%FF
- Фамилия Калюжный // http://rosgenea.ru/?a=11&p=2&r=1&s=%CA%E0%EB%FE%E6%ED%FB%E9
