ЗІЛЬБЕРНИК Костянтин Олександрович

0
38

ЗІЛЬБЕРНИК Костянтин Олександрович (Кадиш Сендерович) (* 19.VI(01.VII).1853, м. Ковно (нині — Каунас, Литва) — † 24.V.1920, м. Лебедин, похований на єврейському кладовищі, згодом перепохований на Троїцькому кладовищі) — український лікар-хірург єврейського походження, громадський діяч, колезький радник, організатор охорони здоров’я у Лебединському повіті. Походив із родини міщан іудейського віросповідання — син власника миловарної фабрики, есперантиста Олександра (Сендера) Лейбовича Зільберника (був первістком у родині Зільберників). Після закінчення медичного факультету Харківського імператорського університету 02(14).ІІІ.1878 р. працював лікарем у м. Лебедині протягом 42 років: із 13(25).VII.1878 р. — городовий лікар 1-ї медичної дільниці Лебединської міської управи, у цьому ж році стає завідувачем Лебединської міської лікарні (городовий лікар м. Лебедина), із 1890 р. — член Лебединської міської управи. Був піклувальником Харківського навчального округу. Одночасно був лікарем Лебединських 4-класного повітового училища (із 20.ІІ(04.ІІІ).1883 р.) і жіночої прогімназії (із VII.1903 р. — гімназії). 31.VIII(12.ІХ).1884 р., згідно з Указом № 89 Державного Сенату, затверджений у чині титулярного радника, а 03(15).Х.1885 р. з Указом № 100 Державного Сенату отримав чин колезького асесора за вислугу років. 20.ІІІ(01.IV).1887 р. Указом № 38 був підвищений у чині до надвірного радника, а 14(26).ІІ.1891 р. за старанну службу, яка тривала 12 років, був нагороджений орденом «Св. Анны для не христиан установленным». У ІІІ.1891 р. Указом Державного Сенату став колезьким радником, а 06(18).ІІ.1892 р. затверджений директором Лебединського повітового піклувального відділення про в’язниці. Як висококваліфікований лікар-хірург Костянтин Олександрович поставив собі за мету: працювати на повну силу. Енергійно приступивши до роботи, він невдовзі здобув велику популярність. Він не відмовляв у допомозі нікому. До нього йшли люди з усього Лебединського повіту, бо знали, що людяний, уважний, енергійний і здібний лікар допоможе всім. Блискуче оперував не лише у стаціонарних умовах скромної операційної, а й у селянських хатах при звичайній лампі, яку тримала його помічниця. К. О. Зільберник постійно підвищував свою професійну майстерність. Із цією метою він двічі на рік їздив по науку до провідних лікарів Франції та Німеччини. Йому першому у повіті у 1886 р. Лебединськими повітовими земськими зборами було надане наукове відрядження за кордон терміном на 9 місяців. У наступні роки він також отримував закордонні відрядження. Девіз великого лікаря: «Ми повинні дбати про наближення лікарської допомоги до населення і про поліпшення її тут, на місці». Для нього були характерні милосердя, людяність, безкорисливість, всебічна турбота про людей. Він став організатором хірургічної допомоги населенню. Всіляко дбав про медперсонал, навчався сам і вимагав цього від інших. Під керівництвом Зільберника у 1901 р. було закладено фундамент 1-го лікарняного корпусу, у якому і понині міститься хірургічне відділення Лебединської ЦРЛ (центральної районної лікарні). Уже через 2 роки (у 1903 р.) Лебединська земська хірургічна лікарня вступила у дію. Костянтин Олександрович сам склав проект розміщення палат операційної та інших служб, активно допомагав будівельникам. Сам він був не лише вправним хірургом, а й чудовим терапевтом і окулістом. На той час у мед-закладі налічувалось 20 ліжок, працювали 2 лікарі, 2 фельдшери, 1 акушерка та 14 осіб обслуговуючого персоналу. У 1910 р. К. О. Зільберник  мав уже чин колезького радника, який, як відомо, відповідав армійському полковникові. У 1913 р. із нагоди 35-річчя діяльності К. О. Зільберника Лебединська міська дума за «видатну працю на користь населення високоталановитого і гуманного лікаря» уперше за історію Лебедина присвоїла йому звання “Почесного громадянина міста Лебедина“, а в хірургічному відділенні Лебединської повітової земської лікарні встановлено його портрет пензля харківського художника І. М. Святенка, який дбайливо зберегли до сьогодні лікарі хірургічного відділення. У тому ж 1913 р. у Лебединській повітовій лікарні земством було встановлене лікарняне ліжко його імені. Йому вдалося домогтися розвитку у Лебединському повіті мережі медичних закладів, у результаті середня чисельність населення на сільській лікарській дільниці у 1914 р. була майже удвічі меншою, ніж у Сумському повіті. У період І Світової війни він брав активну участь в організації та забезпеченні роботи шпиталів Червоного Хреста. У 1918 р. Лебединський повітовий з’їзд земських службовців за рахунок внесків, відраховувати від їхніх зарплат, заснував стипендію ім. К. О. Зільберника у Лебединській жіночій гімназії. У тому ж 1918 р. Зільберник був почесним членом Лебединського культурно-просвітницького товариства любителів красних мистецтв і Спілки земських службовців. Епідемія висипного тифу 1920 р. не обминула й м. Лебедин. К. О. Зільберник не шкодував себе у боротьбі із цією небезпечною хворобою і не вберігся. У V.1920 р. його не стало. У м. Лебедині із цього приводу був оголошений загальноміський траур, який перетворився на повітовий. Виконком Лебединського повітової ради ухвалила надати ім’я лікаря 1-й Радянській лікарні м. Лебедина і визначив довічну пенсію непрацездатним членам його сім’ї. Хоронили улюбленого і самовідданого лікаря усім миром. На єврейському кладовищі, що знаходилося неподалік від Троїцького, було встановлено обеліск із граніту. Восени 1941 р., коли м. Лебедин окупували німецькі війська, вони розгромили і зрівняли із землею єврейське кладовище, а також зняли і знищили лікарняну вивіску з ім’ям К. О. Зільберника. У 1960-х рр. місцевий краєзнавець Костянтин Дудченко відшукав місце поховання Зільберника. У 1968 р. його прах із почестями було перенесено на Троїцьке кладовище, а над могилою встановлено новий обеліск. За  клопотанням медпрацівників і громадськості району із 2-ї пол. 1970-х рр. ім’я лікаря носить Лебединська ЦРЛ. Про скромного лікаря-трудівника нагадують експонати у Лебединському краєзнавчому музеї, провулок його імені, меморіальна дошка на будівлі хірургічного корпусу Лебединської ЦРЛ. К. О. Зільберник спочатку мав у м. Лебедині 1-поверховий кам’яний будинок на вул. Нижній Сумській (нині — будинок Лебединського районного управління агропромислового комплексу на вул. Героїв Майдану), а в останні роки життя — такий самий будинок на Майданській площі (нині — будинок Лебединського міського художнього музею ім. Б. К. Руднєва на пл. Волі, 17). Був одружений із Ревекою Іллівною. Мав 2-х доньок: Софію (* 20.Х(01.ХІ).1883 — † 19??) і Ольгу (* 25.ХІІ.1889/06.І.1890 — † 19??). Дружина і доньки також були іудейського віросповідання.

У продовження теми …

“Ефект метелика”:

Що пов’язує хірургічне відділення у Лебедині, миловарню у Литві і концтабір Треблінку у Польщі?

Ефект метелика — термін у природничих науках, що позначає властивість деяких хаотичних систем. Незначний вплив на систему може мати великі і непередбачувані ефекти де-небудь в іншому місці і в інший час.

Наприкінці 1887 р. молодий польський лікар-окуліст і лінґвіст єврейського походження Людвік Лазар Маркович Заменгоф (* 15(27).ХІІ.1859, м. Білосток (нині — у Польщі) — 14(27).IV.1917, м. Варшава, Польща), відомий як творець есперанто — найбільш успішної із сконструйованих мов міжнаціонального спілкування, одружується із Кларою Олександрівною Зільберник (* після 1853 — † після 1904) донькою власника миловарної фабрики у м. Ковно (нині — Каунас, Литва), есперантиста Олександра (Сендера) Лейбовича Зільберника (* 1832 — † 1903 або * 1831 — † 1906), який фінансував 1-й підручник есперанто — «Перша книга (Unua Libro (1887), молодшою сестрою Костянтина (Кадиша) Олександровича Зільберника (* 19.VI(01.VII).1853, м. Ковно (нині — Каунас, Литва) — † 24.V.1920, м. Лебедин) — українського лікаря-хірурга єврейського походження, випускника Харківського університету (1878), організатора охорони здоров’я і творця хірургічної служби у Лебединському повіті Харківської губернії, Почесного громадянина міста Лебедина (1913).

Есперантистка Клара Зільберник, улюблена донька Олександра Зільберника, яка успадкувала капітал свого батька-миловара, ставши дружиною Л. Л. Земенгофа, народила йому хлопчика Адама та 2-х дівчаток — Софію і Лідію.

Доля цих дітей склалася вельми трагічно:

  • Porträtfoto

    Польський лікар-офтальмолог, учений-медик і есперантист єврейського походження, Адам Лазарович Заменгоф (* 11(23).VI.1888, м. Варшава (нині — у Польщі) — † 29.І.1940, с. Пальміри, окупована німцями Польща) — головний лікар Єврейської лікарні на 1.500 ліжок у варшавському районі Чисте. Син засновника есперанто Л. Л. Заменгофа і К. О. Зідльберник, племінник лікаря К. О. Зільберника, старший брат Софії і Лідії Заменгоф. Заарештований німцями разом із керівництвом лікарні у Х.1939 р., розстріляний у с. Пальмірах (Польща) 29.І.1940 р. Його дружина — польський лікар-офтальмолог і есперантистка Ванда Заменгоф-Залеська (уроджена Френкель, * 1893 — † 30.VII.1954, м. Париж, Франція). Їхній син — Луї-Крістоф Залєскі-Заменгоф (* 23.І.1925, м. Варшава, Польща) — французький інженер-будівельник і есперантист єврейсько-польського походження, внук засновника есперанто Л. Л. Заменгофа, автор автобіографічної книги «La Zamenhof-strato» («Вулиця Заменгофа», 2003) про своє перебування із матір’ю у Варшавському гетто та участь у Русі Опору.

  • Польська есперантистка і лікар-педіатр єврейського походження Софія Лазарівна Заменгоф (* 1889 — † 1942, концтабір Треблінка, окупована німцями Польща) — лікар Лебединської земської лікарні, із 1922 р. — у м. Варшаві (Польща). Старша донька засновника есперанто Л. Л. Заменгофа і К. О. Зідльберник, племінниця лікаря К. О. Зільберника, молодша сестра Адама Заменгофа, старша сестра Лідії Заменгоф. Убита у концентраційному таборі Треблінка.
  • Польська есперантистка, адвокат, перекладачка і громадська діячка єврейського походження Лідія Лазарівна Заменгоф (* 29.І(11.ІІ).1904, м. Варшава (нині — у Польщі) — † осінь 1942 або 1944, концтабір Треблінка, окупована німцями Польща). Молодша донька засновника есперанто Л. Л. Заменгофа і К. О. Зідльберник, племінниця лікаря К. О. Зільберника, молодша сестра Адама і Лідії Заменгофів. Серед іншого, переклала на есперанто новели Болеслава Пруса (1932), роман Генріка Сенкевича «Камо грядеши(1933), трактати Абдул-Баха, співпрацювала з усіма основними журналами на есперанто. У 1942 р. була заарештована німцями і відправлена у табір смерті у Треблінці, де була вбита у газовій камері восени 1942 р. Інші джерела повідомляють, що вона була розстріляна у VIII.1944 р.

Редактор і засновник одного із небагатьох журналів, що виходить мовою есперанто, Олександр Корженков подає таку інформацію:

«… Його (Заменгофа) донька Софія Лазарівна (племінниця доктора К. О. Зільберника. — В. К.) після закінчення університету (у 1913 р. у Швейцарії) підтвердила звання лікаря у Санкт-Петербурзькому університеті і вступила на роботу у … Лебединську лікарню, якою завідував її рідний дядько (брат її матінки, Клари Олександрівни Заменгоф), К. О. Зільберник.

Відомо, що у подальшому Софія практикувала у якійсь Степівці (або Степанівці), теж у Харківській губернії. Мало що відомо про її життя під час війни і революції. У 1920-му її мобілізували у Червону Армію і направили воєн-лікарем на війну із поляками (а по ту сторону фронту був мобілізований її рідний брат, Адам Заменгоф). На фронті Софія підхопила тиф, тяжко хворіла, але, на відміну від дядька Костянтина, вижила, і тільки у 1922-му році повернулася до Варшави».

Всі діти Заменгофа — племінники доктора Зільберника (Адам, Софія і Лідія) загинули.

І в найчорніших снах Земенгофи не могли собі уявити, що через чверть століття усі їхні діти будуть по-звірячому вбиті фашистами — Адама розстріляють у 1940-му, а Софію і Ліду замучать у концтаборі “Треблінка” (Польща) у 1942 році.

Архів Заменгофа, який зберігався у сестричок, був повністю знищений. Відомий лише один його лист військового часу Софії, пересланий через Німеччину, де він, між іншим, цікавиться, як поживає дядько Костянтин (Зільберник) і тітка Єлизавета (мабуть, дружина Зільберника) …» (насправді, як ми вже знаємо, дружину Зільберника звали Ревекою. — В. К.).

Із усієї цієї історії відомий лебединський художник, дизайнер і блоґер Валерій Лобінцев робить такий висновок:

«Вдивляючись сьогодні в історичні переплетення доль відомих людей, мимоволі замислюєшся — скільки ж випадковостей визначають хід розвитку подій в історії! Не зустрінься Заменгоф із Кларою Зільберник, може і її брат Костянтин Зільберник не виїхав би із рідної домівки, і не став би лікарем, а варив би мило на фабриці свого батька. Напевно, займався б він і цією роботою так само сумлінно, як і розвитком охорони здоров’я у Лебединському повіті. Чи не приїдь він у Лебедин, може і не було б у нас у ті роки муніципальної лікарні. Та хіба мало чого і де не було б.

Ну ось ці, здавалося б, випадкові події, вишикувавшись у якусь послідовність взаємозв’язків, визначили подальший хід історії нашого міста, а в них вигадливо вплелися і наші з вами долі. Одним словом — «ефект метелика» і нікуди від цього не подітися …».

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

  1. До ювілею лікарні // http://lebedin.net/news.php?readmore=217
  2. Зільберник Костянтин Олександрович // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
  3. Зільберник Костянтин Олександрович // http://www.lebedin.net/print.php?type=A&item_id=34
  4. Зільберник Костянтин Олександрович (Кадиш Сендерович, 15.07.1855 — 24.05.1920) // http://7shkola.com.ua/?page_id=1070
  5. Зільберник Костянтин Олександрович (Кадиш Сендерович, 15.07.1855 — 24.05.1920) // http://lebedyn.com.ua/%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE/%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F-%D0%BB%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0/pochesni-gromadyani-mista/
  6. ЗІЛЬБЕРНИК Костянтин Олександрович (Кадиш Сендерович) // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 170.
  7. Лебедин: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. В. К. Мигаль; Упоряд.: Л. М. Момот, Т. В. Чернявська; Худож.-оформлювач Б. В. Чертков. — Х.: Фоліо, 1997. — С. 106.
  8. Лобинцев Валерий. Кто Вы, доктор Зильберник? // http://lebedin.net/articles.php?article_id=43
  9. Лобинцев В. Эффект бабочки (неизвестное ранее о докторе Зильбернике) // http://lebedin.net/articles.php?article_id=83
  10. Людина з великої літери… Людина з великим серцем… Зільберник Костянтин Олександрович (Кадиш Сендерович) // http://ppt-online.org/170545
  11. Почесні громадяни Лебедина. Частина # 1. Зільберник Костянтин Олександрович // http://artmuseum.lebedyn.org/2017/07/15/pochesni-gromadyany-lebedyna-chastyna-1-zilbernyk-kostyantyn-oleksandrovych/ ; https://www.facebook.com/artmuseum.lebedyn/photos/pcb.327553724349071/327553581015752/?type=3&theater
  12. Почесні громадяни м. Суми // http://www.library-sumy.com/sumy/people/
  13. Тимошенко Ірина, Пазинич Василь. Історія школи ЗОШ № 1: від заснування до наших днів // https://zosh1lebedyn.blogspot.com/p/blog-page_21.html
  14. Федченко Л. А. ДО БІОГРАФІЇ ЛІКАРІВ ЛЕБЕДИНСЬКОГО ПОВІТОВОГО УЧИЛИЩА (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ) // https://www.oalibrary.org/papers/view/6413c8f1-6c4f-4776-8d95-43c5069ca1d5/
  15. Чернобров И. В. ГУМАНИЗМ, МИЛОСЕРДИЕ И ПАТРИОТИЗМ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
    ЗЕМСКОГО ВРАЧА К. А. ЗИЛЬБЕРНИКА // Клиническая медицина. — 1995. — № 6. — С. 69—71.
  16. ЧЕРНОБРОВ И. В. ЗЕМСКИЙ ВРАЧ К. А. ЗИЛЬБЕРНИК — ОРГАНИЗАТОР ЗДРАВООХРАНЕНИЯ В ЛЕБЕДИНСКОМ УЕЗДЕ (К 150-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ) // СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. — 2005. — № 1. — С. 33—40.
  17. ЧЕРНОБРОВ И. В. Константин Александрович Зильберник ОРГАНИЗАТОР ЗДРАВООХРАНЕНИЯ В ЛЕБЕДИНСКОМ УЕЗДЕ (К 150-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ) // http://www.lebedin.net/articles.php?article_id=24
  18. ЧЕРНОБРОВ И. В. РОЛЬ ЗЕМСКИХ ВРАЧЕЙ СУМЩИНЫ В РАЗВИТИИ МЕДИЦИНЫ // СУМСЬКА СТАРОВИНА. — 2011. — №№ XXХІII–ХХХІV. — С. 114–115.

 

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.