СУМЦОВ Микола Федорович

0
113

СУМЦОВ Микола Федорович (* 06(18).IV.1854,(18540418) м. Санкт-Петербурґ   — † 12.ІХ.1922, м. ХарківУСРР) — видатний російсько-український учений-енциклопедист: фольклорист, бібліограф, етнограф і літературознавець, історик мистецтва, публіцист, музейний та громадський діяч. Народився у родині чиновника. Його батько був нащадком козацької старшини Сумського слобідсько-українського козацького полку, дрібним землевласником. Прадід ученого, побудувавши хату у с. Боромлі (нині — Тростянецького району), що на Слобожанщині, залишив на сволоку запис: «Семен Сумець». Родове прізвище Сумець згодом перетворилося на Сумцов. Після смерті батька родина переїхала в Україну. Коли настав час віддавати сина до школи, мати перебралася до м. Харкова. Їй вдячний син згодом присвятив «лебедину пісню» свого життя — історико-етнографічну розвідку «Слобожане». У 2-й Харківській гімназії Микола досконало вивчив французьку та німецьку мови. Українську літературну мову опанував самостійно, читаючи твори І. П. Котляревського та Г. Ф. Квітки-Основ’яненка. Також пробував збирати зразки українських народних пісень. По закінченні історико-філологічного факультету Харківського університету (1875) деякий час (2–3 роки) студіював у Німеччині, а від 1878 р. — приват-доцент, від 1880 р. — незмінний секретар, у 1887—1919 рр. — голова Історично-Філологічного Товариства при Харківському Університеті, стояв на чолі комісії щодо влаштування публічних читань для жінок, від 1888 р. — ординарний професор Харківського університету та член ради опікунів Харківського навчального округу. У 1880 р. захистив маґістерську дисертацію «Про весільні обряди, переважно російські», а у 1885 р. — докторську — «Хліб в обрядах і піснях». Доктор філологічних наук (1885). Сумцов багато зробив для організації народних бібліотек і музеїв. У 1884—1886 рр. був завідувачем Музею красних мистецтв Харківського університету. Упродовж цих років він долучався до впорядкування та наукової систематизації колекції. Із 1885 р. був секретарем, а потім (із 1886 р.) — членом правління Харківської громадської бібліотеки (тепер — Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка). У різних виданнях, переважно у «Киевской старине», «Этнографическом обозрении», «Сборнике Харьковского Историко-Филологического Общества», «Русском филологическом вестнике» М. Ф. Сумцов надрукував ≈ 300 наукових і публіцистичних досліджень, статей і заміток. У 1892 р. з його ініціативи виник Педагогічний відділ при Історико-Філологічному Товаристві і розпочато видання «Трудов» цього відділу. У 1896 р. Сумцовим було відкрито унікальну старообрядницьку рукописну збірку «Меч Духовний» — «Тлумачення на Апокаліпсис». Останній твір включає у себе критику релігійної доктрини масонів. М. Ф. Сумцов — член Чеської академії наук і мистецтв (від 1899 р.), член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької Академії Наук (АН) (від 03(16).ХІІ.1905 р.), дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ) у м. Львові (від 1908 р.), Почесний член Історичного товариства Нестора-літописця у м. Києві, губернської Архівної комісії у м. Чернігові. У VIIVIII.1901 р. видатний учений здійснив подорож Охтирським та Лебединським повітами. Його супроводжували охтирський повітовий лікар К. Шиманов, який добре знав ці місця, а також син М. Сумцова, студент, що виконував роль фотографа. На них справили велике враження чудова природа краю, церкви, їхнє внутрішнє оздоблення. Із 1905 р. Сумцов завідував Університетським Етнографічним музеєм. Брав активну участь у роботі видавничого комітету Харківського товариства грамотності (склав кілька брошур для народного читання). Кілька 4-річ був гласним Харківської міської думи. Він брав діяльну участь у громадському житті, виступаючи в обороні української національної культури. Про громадянську позицію професора Сумцова свідчить такий факт. У Х.1906 р. вчений зробив публічну заяву на факультеті університету про перехід на викладання лекцій українською мовою і став 1-м в Україні, хто наважився на таке. Ця лекція стала справжнім святом. Від імені українського студентства була виголошена промова, де її назвали відкриттям «нової ери» у житті Харківського наукового осередку. Присутній на ній ректор університету Дмитро Багалій писав згодом, що лекція справила приємне, сильне враження і щодо її змісту, і щодо форми викладення матеріалу. Звичайно, цей почин у тогочасних умовах не міг довго тривати — лекція викликала величезне незадоволення Міністра народної освіти Російської імперії. Вийшло розпорядження із вимогою зупинити цю крамолу, яке ректор університету не міг не виконати. Але вже після лютневих подій 1917 р. вчений остаточно перейшов на викладання лекцій і написання наукових робіт українською мовою. Із 1918 р. керував етнографічною секцією Харківського Губкопису, розробив широку програму вивчення Слобожанщини, у 1920 р. створив Музей Слобідської України ім. Т. Г. Шевченка, який очолював до 1922 р. Метою музею ставив вивчення народного побуту, обстеження м. Харкова і передмість, розроблення етнографічних програм щодо вивчення краю та складання музейного каталогу. Дійсний член ВУАН (від 25.І.1919 р.), член низки слов’янських наукових товариств. Головною галуззю досліджень М. Ф. Сумцова була етнографія, особливо фольклор. Почавши свою наукову працю як прихильник міфологічної школи, він поступово перейшов до порівняльного напряму, беручи до уваги філологічні засоби праці, із якими найкраще був ознайомлений. Представник еволюціоністського напряму в етнографії. Праці із цієї ділянки відзначаються багатим фактичним матеріалом, зокрема: «О свадебных обрядах, преимущественно русских» (1881), «К истории южнорусских свадебных обычаев» (1883), «Хлеб в обрядах и песнях» (1885), «К вопросу о влиянии греческого и римского свадебного ритуала на малорусскую свадьбу» (1886), «Научное изучение колядок и щедривок» (1886), «Коломыйки» (1886), більша праця «Культурные переживания» (18891890), «Писанки» (1891), «Дума об Алексее Поповиче» (1894), «Разыскания в области анекдотической литературы» (1898), «Очерки народного быта» (1902). М. Ф. Сумцов — автор 285 статей із української і південнослов’янської етнографії та словесності в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона (1890—1907). До історії української фольклористики належать праці «Современная малорусская этнография» (т. І, 1893, т. II, 1897), «Діячі українського фольклору» (1910). Написав цикл статей про кобзарство і видатних кобзарів: «Вивчення кобзарства» (1905), «Бандурист Кучеренко» (1907) та ін. Приписував кобзарської традиції болгарське походження. Сумцов присвятив чимало уваги вивченню Слобожанщини: «Слобідсько-українські історичні пісні» (1914), «Слобожане. Історично-етнографічна розвідка» (1918), «Слобожанщина і Шевченко» (1918). Об’єктом його досліджень була і нинішня Сумщина (Лебединський, Охтирський, Роменський, Глухівський райони). Живучи у м. Харкові, Сумцов спілкувався із краєзнавцями, істориками та художниками, що мешкали на території нинішньої Сумщини. Цьому свідчення — численне його листування. Кореспондентами його були мешканці мм. Сум, Охтирки, Лебедина, с. Боромлі. Працював над створенням систематизованої історії української літератури XVII ст.  й опублікував ряд монографій про І. ВишенськогоЛ. Барановича, І. Ґалятовського, І. Ґізеля всі у 18841885 рр. Йому належать праці з історії української літератури XVIIIXX ст.: низка праць про Г. СковородуІ. Котляревського, Т. Шевченка,  П. КулішаО. Потебню, М. СтарицькогоІ. МанжуруІ. ФранкаБ. ГрінченкаО. Олеся. Відомий і як популяризатор, зокрема історії української культури: «Хрестоматія з української літератури» (1922). Низка праць М. Ф. Сумцова присвячена історії російської (зокрема про О. Пушкіна) і західноєвропейської літератури, кілька — історії образотворчого мистецтва (особливо про Леонардо да Вінчі). Микола Сумцов був неймовірно працелюбною і талановитою людиною. Загальне число його наукових праць сягає більше як 1.500 (!). Загалом слід відзначити, що чітка і послідовна громадянська (навіть не політична!) позиція, любов до всього українського — мови, культури, літератури, народу загалом, і спричинили те, що вже у радянський час на ім’я професора Сумцова було накладене негласне табу, його праці (з історії літератури, етнографії, історії України, краєзнавства, історії мистецтв, педагогіки) знаходились у спецфондах, не перевидавались, і навіть звертатися до них із критикою було заборонено. В офіційному висновку на книгу «Українська культура» (під ред. К. Гуслистого, С. Маслова, М. Рильського) від 18.VIII.1947 р. Микола Сумцов був, разом із Борисом Грінченком, Федором Вовком, Дмитром Яворницьким, Дмитром Багалієм і багатьма іншими вченими, названий «буржуазним діячем української культури з націоналістичними, антинауковими поглядами». Микола Сумцов був із тих учених, якому вдалося не просто зробити наукову кар’єру, а й стати знаним просвітником та інтелектуальним героєм Слобожанщини. Загалом Сумцов належить до числа найактивніших діячів руху за українське національне відродження, зокрема, Слобідської України, він наполегливий і послідовний пропагандист української мови та літератури, української народної творчості. Одне з головних своїх завдань як науковця він вбачав саме у сприянні національному відродженню. Саме глибокі знання української традиційної культури привели Миколу Сумцова до висновку, що «життя на Україні повинно піти іншим шляхом. В першу чергу треба звернутися до відродження і поширення національного українського почуття і свідомості». Минуло майже століття, але ці слова дослідника, на жаль, і досі лишаються актуальними.

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

  1. Дзюба О. М. Сумцов Микола Федорович// Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2012. — Т. 9: Прил — С. — С. 906.
  2. Мандебура О. Микола Сумцов і проблеми соціокультурної ідентичності. — К.,
    ІПіЕНД, 2011. — 276 с.
  3. Маховська Світлана. МИКОЛА СУМЦОВ: ЗА ПОКЛИКОМ КРОВІ // http://ethnography.org.ua/content/mykola-sumcov-za-poklykom-krovi
  4. Микола Федорович Сумцов // http://www.pisni.org.ua/persons/1019.html#works
  5. МЭСБЕ/Сумцов // https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%9C%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%86%D0%BE%D0%B2
  6. П’ятаченко С. В. Микола Сумцов: «…життя на Україні повинно піти іншим шляхом…» // http://krasnews.at.ua/news/mikola_sumcov_zhittja_na_ukrajini_povinno_piti_inshim_shljakhom/2012-09-12-2098
  7. Сумцов Микола Федорович (1854—1922) // http://prostir.museum/ua/post/27630
  8. СУМЦОВ Микола Федорович // http://biography.nbuv.gov.ua/data/data/dovidka/dovidka_1000023293/1000023293_000470.htm
  9. СУМЦОВ Микола Федорович // http://biography.nbuv.gov.ua/data/data/dovidka/dovidka_1000023293/1000023293_003186.htm
  10. Сумцов Микола Федорович // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%86%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
  11. Сумцов Микола Федорович // http://ube.nplu.org/article/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%86%D0%BE%D0%B2%20%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%20%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
  12. СУМЦОВ Микола Федорович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 427.
  13. Сумцов М. Ф., проф. Слобожане. Історично-етнографічна розвідка. — Х.: Вид-во «Союз» Харківського Кредитового Союзу Кооперативів, 1918. — 240 с.
  14. Сумцов, Николай Фёдорович // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%86%D0%BE%D0%B2,_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%A4%D1%91%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
  15. Сумцов Николай Фёдорович // http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-52302.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-0
  16. Сумцов Н. Ѳ. ОЧЕРКИ НАРОДНАГО БЫТА. — Х., 1902. — 57 с.
  17. ЭСБЕ/Сумцов, Николай Фёдорович // https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%86%D0%BE%D0%B2,_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.