БОГАЄВСЬКА (Бугаєвська) Марія Львівна

БОГАЄВСЬКА (Бугаєвська) Марія Львівна (* 18?? — † ≈ 1905) — українська поміщиця Лебединського повіту (с. Василівка), благодійниця. Освіту здобула вдома. У 1880-х — 1905 рр. — член опікунської ради Лебединської жіночої прогімназії (із 1903 р. — гімназія). У с. Василівці заснувала притулок для престарілих жінок і лікарню (пізніше названо її ім’ям), мала кінний завод, який із часом передала у спадок генералові Г. О. Ґлазенапу.

У продовження теми …

З історії українського козацько-старшинського роду Богаєвських (Бугаєвських):

БОГАЄВСЬКІ (БУГАЄВСЬКІ) — український старшинський, пізніше дворянський рід. Старшина Охтирського, Сумського, Миргородського, Полтавського, Гадяцького, Прилуцького козацьких полків. Відомі кілька гілок цього роду:

•   Потомство Бугаєвського Василя Оникійовича (* 16?? — † після 1670) — полкового хорунжого Корсунського полку (1670). Цей рід (корсунські Бугаєвські) користувався таким шляхетським гербом: Щит: у лазуровому полі золоте всевидяче око, під ним лежить бик (бугай), що супроводжуваний над головою білою 6-кутною зіркою і обтяжений шпагою і корогвою в андріївський хрест. Нашоломник: 3 страусові пір’їни.
• Одна з гілок (або ж — окремий рід гадяцьких Богаєвських) походить від Богаєвського Семена Леонтійовича (Старшого) (* 1637 — † 24.VII(04.VIII).1737, старовинне козацьке містечко Опішня (нині — смт Зіньківського району Полтавської області)) — українського шляхтича, опішнянського міщанина, бунчукового товариша у Гадяцькому полку (? — 1716 — ?). Він походив із роду корсунських Бугаєвських (онук Василя Оникійовича), служив у Війську Запорозькому, мав свого вівчаря, володів маєтком, жалуваним гетьманом І. Скоропадським у 1716 р. Дружина: Борохович Марія Михайлівна, донька Гадяцького полковника. Їхні нащадки також служили у війську і були жалувані маєтками:
• Богаєвський Олексій Семенович (* 1700 — † до 1771) — службу розпочав із 1725 р. бунчуковим товаришем у Гадяцькому полку (1725—1736). У 1725 р. був у Сулацькому поході «чрез полтрети года», Гілянському поході, у 1728 р. — на коронації Петра ІІ. У 1734 р. брав участь у битві під час Польського походу, 1736 р. — у Кримському поході при взятті Перекопа, Козлова, Бахчисарая. Гадяцький 1-й полковий осавул (30.ХІ(11.ХІІ).1736—1761). У 1739 р. через хворобу був звільнений від походу. Його родовий шляхетський герб — «Андро-де-Бюі» («Остоя»). Дружина: Лісницька Єфросинія Романівна, донька Шишацького сотника. Мали 3-х дітей: 2-х синів — Георгія і Кирила — та доньку Ганну.
• Богаєвський Василь Семенович (* 17?? — † після 1776) — сотник, полковий старшина Охтирського полку. Був двічі одружений. Мав шестеро дітей: 4 сина і 2 доньки.
• Богаєвський Іван Семенович (* до 1724 — † після 1730) — бунчуковий товариш у Гадяцькому полку (1724—1730). У 1724 р. йому і його своякові бунчуковому товаришу Захару Рощаковському як посаг зятям онук Гадяцького полковника М. Бороховича були підтверджені м. Лютенька, сс. Соколівка, Лисівка, Млини, Перевіз. У 1730 р. його майно привласнив лютенський мешканець Микита Васюхно. Дружина: Баєвська Параска Петрівна, онука Гадяцького полковника М. Бороховича. Мали сина Федора та доньку Наталію.
• Богаєвський Георгій Олексійович (* 1747 — † після 1790) — возний у Гадяцькому полку (1779), бунчуковий товариш (1782—1790). Онук Семена Леонтійовича Старшого, син Олексія Семеновича і Єфросинії Романівни, брат Кирила Олексійовича. Мав 280 підданих у 1 містечку, 2 селах, 1 «дєрєвнє», 1 хуторі у Зіньківському повіті Полтавської губернії. Дружина: N Ірина N, донька сотника. Мали 3-х синів — Андрія, Олексія і Георгія — та 2-х доньок — Варвару і Настасію.
• Богаєвський Кирило Олексійович (* 17?? — † до 1771) — військовий товариш Гадяцького полку (1763), Гадяцький полковий осавул. Онук Семена Леонтійовича Старшого, син Олексія Семеновича і Єфросинії Романівни, брат Георгія Олексійовича. Дружина: Малиновська NN, донька сотника. Мали синів Тимофія і Павла Кириловичів, які жили при бабці, Гадяцькій сотниковій Малиновській.
• Богаєвський Лев Васильович 1-й (* 1731 — † після 1773) — службу розпочав із 1756 р. бунчуковим товаришем. Онук Семена Леонтійовича Старшого, старший син Василя Семеновича, старший брат Семена, Лева 2-го і Юрія Васильовичів. Значковий товариш Прилуцького полку (1762—1773), полковий комісар (1763), абшитований сотник (із 1773 р.). Мав 50 підданих у Прилуцькому (с. Лапищі) і Глухівському (с. Рудовка) повітах Малоросійської губернії. Дружина: Чернецька Ганна N, донька бунчукового товариша.
• Богаєвський Семен Васильович Молодший (* 17?? — † після 1770) — сотник Рублівської сотні Охтирського полку. Онук Семена Леонтійовича Старшого, 2-й син Василя Семеновича, молодший брат Лева 1-го, старший брат Лева 2-го і Юрія Васильовичів. Мав доньку Ірину Семенівну.
• Богаєвський Лев Васильович 2-й (* 1733, м. Охтирка — † 23.ХІ(04.ХІІ).1797) — бунчуковий товариш у Гадяцькому полку (1756), мешканець лазорський. Онук Семена Леонтійовича Старшого, 3-й син Василя Семеновича, молодший брат Лева 1-го і Семена Молодшого, старший брат Юрія Васильовича. Значковий товариш Гадяцького полку (1762—1773). Полтавський поміщик. Дружина (із 1756 р.): Троцька Марія (Меланія) Якимівна (* 1735 — † ?), донька бунчукового товариша Я. М. Троцького та О. А. Маркович. Після одруження до нього перейшли маєтності Троцьких: на хуторах Високому Горбі — 129 і Тимковщині — 77 душ чоловічої статі (1764).
• Богаєвський Юрій Васильович (* 1746 — † після 1782) — службу розпочав 21.ХІІ.1758/01.І.1759 р. гадяцьким полковим канцеляристом. Онук Семена Леонтійовича Старшого, 4-й син Василя Семеновича, молодший брат Лева 1-го, Семена Молодшого і Лева 2-го Васильовичів. Військовий товариш Гадяцького полку за патентом Малоросійської Колегії (08(19).ХІІ.1760—1782). Мав 170 підданих (1771). У 1782 р. мав 30 хат у Зіньківському і Краснокутському повітах Харківського намісництва.
• Богаєвський Федір Іванович (* 17?? — † після 1770) — військовий товариш Гадяцького полку (1752), Рублівський сотник Охтирського полку, мав хутір у Полтавському полку. Онук Семена Леонтійовича Старшого, син Івана Семеновича і Параски Петрівни.
• Богаєвський Павло Кирилович (* 1758 — † після 1790) — службу розпочав із 1771 р. у Гадяцькій полковій канцелярії, полковий канцелярист (із 30.Х(10.ХІ).1773 р.), колезький канцелярист (із 1775 р.), військовий товариш (із 1781 р.). Правнук Семена Леонтійовича Старшого, онук Олексія Семеновича, син Кирила Олексійовича. Мав 30 хат підданих у Зіньківському повіті Чернігівського намісництва і 56 душ підданих у Краснокутському повіті Харківського намісництва. У цьому повіті поручик П. К. Богаєвський володів с. Труханівкою, а вдова Рублівського сотника С. В. чи Ф. І. Богаєвського — хутором Філоновським. У Зіньківському повіті — 192 підданих (1790).
• Рідний молодший брат С. Л. Богаєвського (Старшого) — Богаєвський Григорій Леонтійович (* до 1695 — † до 1732) — полтавський полковий писар (1718—1729). Отримав підтвердження на володіння млином і ґрунтами у с. Супрунівці 1-ї полкової сотні. Значковий товариш Полтавського полку. Дружина: Алфьорова Ганна (Анюта) Кіндратівна (* до 1710 — † після 1754), донька сумського полкового обозного. У 1732 р. у ревізії записана як удова, піддані у с. Супрунівці Полтавського полку. Мала шинок у м. Полтаві і хутір під містом (1735), усього 63 двори (1744). У 1754 р. притягувалася Генеральною Військовою Канцелярією (ГВК) разом із синами за несплату боргу греку, полтавському жителеві Василю Христофорову. Мали синів:
• Богаєвський Іван Григорович (* 17?? — † ?) — сотник.
• Богаєвський Андрій Григорович (* ≈ 1715 — † після 1763) — син старшинський, служити розпочав після смерті батька у 1739 р. У 1741—1750 рр. у званні військового канцеляриста ГВК. До 1749 р. він «в звании войскового канцеляриста служил в чине войскового товарища». У 1750 р. отримав універсал гетьмана К. Розумовського на військового товариша і відставлений із ГВК. Військовий товариш (1750—1763) у Полтавського полку із батьківських ґрунтів, полковий комісар (1751, 1757). У 1758 р. комісар зі збору консистентської дачі у Полтавському полку. Жив у м. Полтаві, мав двір у с. Супрунівці.
• Богаєвський Василь Григорович (* 17?? — † ?) — військовий товариш, титулярний радник. Дружина: Уляна Василівна.

Герб «Остоя» роду гадяцьких Богаєвських внесений у Частину Х Загального гербовника дворянських родів Російської імперії, стор. 111. Опис герба (блазон) «Остоя»: У геральдичному щиті, що має червоне поле, зображений срібний меч із золотим ефесом, обабіч його — 2 срібні півмісяці. Щит увінчаний дворянським шоломом і короною із 5-ма страусовими пір’їнами. Намет на щиті червоний, підкладений золотом.

• Потомство Бугая Степана (* 16?? — † після 1687) — козака, значного військового товариша Глухівської сотні Ніжинського полку (с. Локотки), який у 1676 р. отримав універсал гетьмана І. Самойловича на млин на р. Реті, підтверджений гетьманським універсалом І. С. Мазепи:
• Бугай Гаврило Степанович (* ? — † після 1729) — значковий товариша Воронізької сотні Ніжинського полку (1729). Син Степана, батько Мусія Гавриловича.
• Бугаєвський (Бугай) Мусій Гаврилович (* ? — † після 1734) — військовий канцелярист на поч. 1720-х рр. Внук Степана, син Гаврила Степановича, батько Миколи Мусійовича. Капелан гетьмана Д. П. Апостола (1727—1734).
• Бугаєвський Микола Мусійович (* 17?? — † після 1770) — Воронізький сотник Ніжинського полку (1764—1770). Правнук Степана, внук Гаврила Степановича, син Мусія Гавриловича. Дружина: Янович Уляна Романівна (у 1768 р.), донька Глухівського війта.

Опис шляхетського герба роду воронізьких Бугаєвських: Щит: у червоному полі 2 срібні булави і між ними спрямована вгору стріла — перехрещені у зірку. Нашоломник: 3 страусові пір’їни.

• Потомство Богаєвського Івана Івановича (* 1750 — † після 1802) — сина полкового священика, що служив у роки 7-річної війни «при головній армії». Здобувши освіту в Академічній гімназії (із 29.Х(09.ХІ).1765 р.) і Московському університеті (із 10(21).VII.1767 р.), залишився в Академії наук перекладачем Відомчої експедиції і зарекомендував себе як сумлінний, виконавчий чиновник. Пошуки додаткового заробітку спонукали його перекласти із німецької мови і надрукувати в Академічній друкарні роман А.-Г. Контан д’Орвіля «Доля людська» (1768) про пригоди вигаданого «сподвижника» Петра I, кавалера Дампьєра, і збірник «жартівливих» повістей «Перепровадження дозвільного часу» (1769). Найбільш примітна перекладена ним у студентські роки книга французького історика абата Г.-Ф. Койє (Куайє) «Опис життя Іоанна Собеського, короля польського» (1770—1773), автор якої засуджував засилля польських магнатів в Україні; у присвяті до перекладу І. І. Богаєвський називає П. І. Паніна «засновником свого благополуччя». Для Зборів, що намагається про переклад іноземних книг переклав фундаментальне дослідження І.-Г.-Г. Юсті «Підвалина сили і добробуту царств» (1772—1778). Йому ж належить переклад антируссоїстської повісті І.-Г.-Б. Пфейля «Пригоди дикого американця» (1773), який отримав високу оцінку М. І. Новикова (1779). У 1776 р. він отримав чин колезького перекладача, а 21.ХІІ.1778/01.І.1779 р. — титулярного радника. Із роками адміністративні обов’язки залишали йому дедалі менше вільного часу для літературних занять. До 1770-х рр. відносяться лише перекладені за завданням Академії наук книги І.-Г. Ґеорґі «Опис усіх народів, що мешкають у Російській державі» (1776–1777) і А.-І. Лекселя «Дослідження про нову планету, відкриту Ґершелем» (1783), а також кількох науково-популярних статей для журналу «Академические Известия» і календарів. На поч. 1780-х рр. І. І. Богаєвський набув в Академії наук великого впливу, завдяки симпатії і підтримці її директора С. Г. Домашнєва.І(05.ІІ).1779 р. Домашнєв поклав на нього обов’язки завідувача Відомчої експедиції, 17(28).ІІІ.1781 р. — призначив керуючим Академічною друкарнею і книжкової лавкою, а із 14(25).VII — доручив нагляд над усіма «письмовими» справами Академічної канцелярії. Після від’їзду П. І. Боґдановича в Україну він 1,5 роки (1780—VII.1781) редагував «Академические Известия». Пожалуваний 18(29).ХІІ.1780 р. Сенатом, за поданням Домашнєва, чин колезького асесора дав І. І. Богаєвському право на спадкове дворянство. Він узяв активну участь у боротьбі Домашнєва із Академічною комісією. У результаті академіки домоглися усунення його з усіх посад і 17(28).ХІ.1781 р., звинувативши його у дійсних і уявних проступках, прийняли рішення назавжди «виключити» із наукової роботи. Тим не менше, 01(12).ХІІ.1782 р. Домашнєв призначив його редактором «Санкт-Петербургских Ведомостей» замість І. Ф. Боґдановича. Звільнення Домашнєва не накликало на нього нових неприємностей. К. Р. Дашкова у 1783 р. навіть мала намір доручити йому редагування журналу «Санкт-Петербургский Меркурий» (вийшов у світ під назвою «Собеседник»). 12(23).VIII.1786 р., на прохання графа О. А. Безбородька, І. І. Богаєвський був переведений із Академії наук секретарем у Комісію про дороги у державі. Однак аж до 01(12).ХІ.1791 р. він, як і раніше, залишався редактором «Санкт-Петербургских Ведомостей», оскільки в Академії не знайшлося іншої «здатної до того людини». 12(23).ІІІ.1792 р. І. І. Богаєвський, який заміщав «в не-бытность правителя» і 2-х секретарів Комісії про дороги їхні посади «сотличным рачением и способностию», отримав чин надвірного радника, а потім, через рік, перейшов на службу секретарем 1-го Департаменту Сенату. У 1799 р. проведений у статські радники. На рубежі XVIII–ХІХ ст. — обер-секретар Правлячого Сенату. Останні відомості про нього відносяться до 1801 р., коли він купив у Чернишових маєток під м. Виборґом. У 1801 р. — кавалер державного ордена Святого Іоанна Єрусалимського. 28.VIII(09.ІХ).1802 р. всеросійським імператором Олександром І був затверджений герб І. І. Богаєвського і внесений у Частину  VII Загального гербовника дворянських родів Російської імперії, стор. 175. Опис герба (блазон): У щиті, розділеному горизонтально надвоє у верхній половині у зеленому полі позначена золота стрічка і 2 хлібні снопи, що змінюють вигляд свій на фарбі у золото, а на поясі-смузі — у зелений колір. У нижній половині у правому чорному полі зображені срібний хрест і під ним у золотому полі — чорне орлине крило, а в лівому червоному полі — срібний журавель, що тримає у правій лапі камінь. Щит увінчаний дворянськими шоломом і короною. Намет на щиті зелений, підкладений золотом.

До якої саме гілки роду Богаєвських (Бугаєвських) — Корсунської, Гадяцької, Воронізької, чи до нащадків І. І. Богаєвського — належала Богаєвська (Бугаєвська) Марія Львівна, достеменно невідомо.

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

1. Алфьоров О. А. Старшинський рід Алфьорових: генеалогія, соціально-політичне та майнове становище слобідської гілки другої половини XVII — початку ХХ ст. —Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. — 149 с.
2. Богаевский И. И. Письмо князю А. Б. Куракину // http://www.truten.ru/books/pdf/1/5.pdf
3. БОГАЄВСЬКА (Бугаєвська) Марія Львівна // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 54.
4. Богаєвські // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D1%94%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96
5. Бугаевские // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5
6. БУГАЄВСЬКІ (БОГАЄВСЬКІ) // http://www.heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=1546#verh
7. БУГАЄВСЬКІ (БОГАЄВСЬКІ) // http://www.heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=1548#verh
8. ГЕРБ БОГАЕВСКОГО // https://gerbovnik.ru/arms/1085.html
9. ГЕРБ РОДА БОГАЕВСКИХ // https://gerbovnik.ru/arms/1521.html
10. Заруба В. М. КОЗАЦЬКА СТАРШИНА ГЕТЬМАНСЬКОЇ УКРАЇНИ (1648—1782): ПЕРСОНАЛЬНИЙ СКЛАД ТА РОДИННІ ЗВ’ЯЗКИ. — Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011. — С. 47–48, 60, 580.
11. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. ¾ К.: «Стилос», 2009. ¾ С. 39–40, 49.
12. Мартынов И. Ф. Богаевский Иван Иванович это: // http://russian_xviii_centure.academic.ru/92/%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
13. ЭСБЕ/Богаевские // https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5