НЕРОДИ — українські поміщики, власники земельних маєтностей у Харківській губернії у ХІХ — на поч. ХХ ст. Дослідження історії виникнення прізвища Нерода відкриває забуті сторінки життя і культури наших предків і може розповісти багато цікавого про далеке минуле. Прізвище Нерода належить до поширеного, і водночас — одного із найдавніших типів слов’янських сімейних іменувань, утворених від мирського імені-прізвиська. До цього ряду іменувань відноситься і старовинне мирське ім’я Нерода, яке в українській розмовній мові означає «нерідний», тобто «чужа, прийомна дитина», що давалося з метою «заплутати» злу силу. Втім, не можна виключити і те, що прізвисько Нерода було дано, наприклад, сироті, прийнятому у чужу для нього сім’ю, або ж людині, яка пішла із якої-небудь причини із сім’ї і порвала із нею родинні стосунки, стала чужою, «Неродою». Через яку причину могло бути дано це мирське ім’я-прізвисько, чи було воно охоронним оберегом, або ж було присвоєно із метою підкреслити реальну відсутність спорідненості, у наш час сказати вже неможливо. Очевидно, що прізвище Нерода може бути віднесеним до числа найстаріших слов’янських родових іменувань, які свідчать про різноманіття шляхів появи прізвищ. Велика кількість Нерод походить із с. Ліплявого Канівського району Черкаської області. За часів Великого князя Київського Володимира Святославича тут було збудоване укріплення — один із форпостів оборонних ліній, які засновував Володимир. Як пише літописець, князь набирав воїнів у ці гарнізони із різних немісцевих племен — в’ятичів, кривичів, ільменських словен, меря, вєсь, чудь та ін. Про те, що саме такий різноплемінний гарнізон був у Ліплявському городищі, свідчить Ліплявський могильник періоду Київської Русі. Можливо, ці інородці, які згодом одружилися із місцевими дівчатами й осіли тут, і називалися “нероди” як ті, що не належали до місцевих родів. У літописі згадується також проклятий Неродець або Невродець. У XIV ст. до слов’ян із Західної Європи прийшла традиція створення прізвищ як особливих успадкованих родових іменувань. Спочатку вона утвердилась у Польщі, а також у Литві, Білорусії й Україні, які наприкінці XVІ ст. об’єдналися із Польщею у єдину федеративну державу — Річ Посполиту, і лише потім — у Московії. Так і мирське ім’я-прізвисько Нерода було перетворено на прізвище без будь-яких змін. Нероди були козаками. Вони є у козацьких реєстрах XVII ст., зокрема, і в Ліплявській сотні. На поч. XVII ст. гетьманом Війська Запорозького козацтво не раз обирало Якова Нероду (1619—1623; із перервами), більше відомого в історії як Яцько Бородавка (* 15?? — † ≈ 20(30).IV.1624). Поява Неродів на Чигиринщині пов’язана із визвольною боротьбою на чолі із Богданом Хмельницьким (сер. XVII ст.). У період заселення Слобожанщини (сер. XVII ст.) це прізвище поширюється на землях Слобідської України.
З останньої третини XVII ст. відомі четверо козацьких старшин — носіїв прізвища Нерода:
- Нерода Андрій — Басанський сотник (1669).
- Нерода Яків — Баришівський сотенний писар (1669).
- Нерода (Нерод) Іван — покозачений шляхтич, Ліплявський сотник (1691—1696).
- Нерода Іван — Басанський городовий отаман (1695).
Із появою українських козаків на Кубані (кін. XVIIІ ст.) Нероди та похідні від них прізвища з’являються і там. На поч. ХХ ст., у період заселення царським урядом Сибіру, туди також їдуть і Нероди. У період СРСР (1922—1991) прізвище Нероди поширюється на всю його територію. Це лише одна із версій і може стосуватися лише частини носіїв прізвища.
У продовження теми …
Відомі представники дворянського роду Неродів на Лебединщині:
- Георгій Тимофійович (* 18?? — † після 1903) — громадський діяч, титулярний радник. Походив із дворян. Батько Андрія Георгійовича. У 1880-х — 1903 рр. — гласний Лебединського повітового земства, Лебединський міський голова, почесний мировий суддя, секретар Лебединського повітового з’їзду мирових суддів. Мав у Лебединському повіті 307 десятин землі (1903).
- Андрій Георгійович (* 18?? — † після 1917) — громадський діяч. Син Георгія Тимофійовича. У 1910—1917 рр. — гласний Лебединського повітового земства. Член Лебединського повітового відділення Харківської єпархіальної училищної ради, опікунської ради Лебединського ремісничого училища (1913—1917). Мешкав у м. Лебедині.
В. І. КРАВЧЕНКО,
історик-краєзнавець
Джерела:
- Власенко В. М. НЕРОДИ // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 318.
- Заруба В. М. КОЗАЦЬКА СТАРШИНА ГЕТЬМАНСЬКОЇ УКРАЇНИ (1648—1782): ПЕРСОНАЛЬНИЙ СКЛАД ТА РОДИННІ ЗВ’ЯЗКИ. — Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011. — С. 339.
- МАМЧАК Мирослав. ЯКІВ НЕРОДА гетьман запорозького козацтва // http://ukrlife.org/main/prosvita/_neroda.htm
- Происхождение фамилии Нерода // https://www.analizfamilii.ru/Neroda/proishozhdenie.html
- Происхождение фамилии Нерода // http://www.ufolog.ru/names/order/%D0%9D%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0
Яків Бородавка-Нерода // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0-%D0%9D%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0
