КАЧЕНОВСЬКИЙ Дмитро Іванович

0
929

КАЧЕНОВСЬКИЙ Дмитро Іванович (* 08(20).ХІІ.1827, м. Карачев Орловської губернії (нині Брянської області РФ) — † 21.ХІІ.1872/02.І.1873, м. Харків) — український ученийправознавець російського походження, доктор права (1855), ординарний професор (із 1859 р.), спеціаліст із міжнародного, зокрема морського, та державного права, історії політичних учень. Був віддаленим родичем російського історика, доктора філософії й академіка М. Т. Каченовського (* 1775 — † 1842). Із 10 років проживав, із перервами на поїздки, у м. Харкові. Закінчив курс народного училища (1836), навчався у канцелярському училищі (м. Орел), закінчив 1-у Харківську гімназію (1842, із відзнакою). Рано (у 1847 р. у віці 19,5 років) закінчивши юридичний факультет Харківського університету (зараз — Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). У ньому ж залишився готуватись для отримання звання професора. У 1849 р. Д. І. Каченовського призначили ад’юнктом Харківського університету. У тому ж році захистив магістерську дисертацію «Історичний огляд положень міжнародного права про володарювання над морями» («Про панування над морями») й отримав посаду керівника кафедри міжнародного права. Протягом 1850–1851, 1853—1857, 1867—1870 рр. обирався секретарем юридичного факультету. У 1855 р. для захисту докторської дисертації приїхав у м. Москву, де близько зійшовся із гуртком західників, «заповітам якого залишився вірним до кінця свого життя». У тому ж році захистив докторську дисертацію «Про каперів і призове судочинство щодо нейтральної торгівлі». Його пропозиції щодо зміни правил морської війни, які були викладені у докторській дисертації, відображені у Паризькій декларації із міжнародного морського права (1856). Із 1855 р. — екстраординарний, а із 1859 р. — ординарний професор кафедри загального права та дипломатії Харківського університету. У 1855—1865 рр. Каченовский активно публікувався. До цього 10-річчя відносяться майже всі його видані роботи. 1858–1859 рр. Д. І. Каченовский провів за кордоном і зумів привернути увагу західних юристів двома доповідями, зробленими в Англії. Звіти Каченовського про поїздки за кордон (X., 1860 і 1862) свідчать про те, «як широко він розумів своє завдання (ознайомлення з політичним життям і наукою Заходу), як умів і пильно спостерігав і з якою неупередженістю ставився до всього, що йому довелося бачити (закиди в англоманстві абсолютно безпідставні)». Уже із 1864 р. лікарі стали забороняти Каченовському працювати; виявилися ознаки сухот. У 1869 і 1871 рр. він перебував у м. Лебедині. Декан юридичного факультету Харківського університету (1870—1872). Ідеї Д. І. Каченовського стосовно кодифікації міжнародного права, об’єднання зусиль учених у цій галузі були реалізовані, зокрема, у 1873 р. шляхом створення Інституту міжнародного права у м. Ґенті (Бельгія). В останні роки свого життя Каченовский став займатися мистецтвознавством. Дмитро Іванович був значним поціновувачем та знавцем образотворчого мистецтва (живопису та скульптури), одним із засновників Музею мистецтв при Харківському університеті. Він особливо захоплювався мистецтвом Італії, куди здійснив декілька поїздок. Заповів частину своїх коштів “на премії та стипендії або допомогу студентам, які виявили особливі знання у галузі міжнародного права… а також для написання ними творів або виконання перекладів із цього предмета”. У Харківському університеті залишив по собі пам’ять як видатний викладач та широко освічений учений-юрист. Серед його учнів був майбутній академік М. М. Ковалевський. На юридичному факультеті Харківського університету існувала премія його імені для студентів за кращий твір на запропоновану тему.

У продовження теми …

Наукова діяльність Д. І. Каченовського

Досліджував проблеми:

  • міжнародного права
  • політичних наук
  • судової реформи у Росії, зокрема історичні огляди стану міжнародного права про володарювання над морями
  • морські правопорушення
  • розвиток міжнародного права у Німеччині й Англії
  • розвиток політичних наук у Західній Європі та Росії
  • становлення судових установ у Росії у зв’язку із судовою реформою

Є автором понад 100 наукових публікацій. Серед основних:

  • «Історичний огляд стану міжнародного права про володарювання над морями» (1849)
  • «Морські розбої Ост-Індського архіпелагу» (1852)
  • «Успіхи науки міжнародного права у Німеччині й Англії» (1856)
  • «Погляд на історію політичних наук» (1857)
  • «Про сучасний стан політичних наук у Західній Європі і в Росії» (1862)
  • «Курс міжнародного права», вип. 1 (1863)
  • «Курс міжнародного права», вип. 2 (1866)
  • «Про судові установи 20 листопада 1864 р.» (1867)

Мистецтвознавство.

Збережені дорожні замітки Д. І. Каченовського мають, за словами професора Стоянова, великий інтерес для історії мистецтва (не видані). Плодом перебування Каченовського в Італії було широко задумане дослідження про Мікеланджело, із якого лише невеликий уривок з’явився у пресі («Старі флорентійські майстри», «Вестник Европы», 1869, серпень і жовтень). Заснований при Харківському університеті Музей витончених мистецтв переданий був у завідування його головному ініціаторові Каченовському (у 1870 р. він видав покажчик скульптурних творів музею із додатком статті професора Байта про художні твори зі слонової кістки).

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

  1. Голобуцький П. В. Каченовський Дмитро Іванович// Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2007. — Т. 4: Ка — Ком. — С. 156.
  2. Д. И. Каченовский: биографическая справка // http://az.lib.ru/k/kachenowskij_d_i/text_0010.shtml
  3. КАЧЕНОВСЬКИЙ Дмитро Іванович // http://leksika.com.ua/10440708/legal/kachenovskiy
  4. Каченовский, Дмитрий Иванович // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
  5. Каченовский, Дмитрий Иванович это: // http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/53125/%D0%9A%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9
  6. Каченовський Дмитро Іванович // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87