ПЕТРЕНКО Михайло Миколайович

ПЕТРЕНКО Михайло Миколайович (* 1817, ймовірно у м. Слов’янську Ізюмського повіту Слобідсько-Української губернії (нині — Донецької області) — † 25.ХІІ.1862/06.І.1863, м. Лебедин, похований на Покровському кладовищі) — український поет і драматург Харківської школи романтиків, автор віршів «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…», «Взяв би я бандуру…», «Ходить хвиля по Осколу…», які стали народними піснями. Про життя і творчість Михайла Петренка відомо мало. Спроби дослідження біографії Михайла Петренка робилися здавна, проте, ця тема вивчена мало. На жаль, інколи все зводилося до збирання різноманітних спогадів та чуток, що закінчувалося лише написанням розповідей, які мали дуже сумнівне відношення до Михайла Петренка і його батьків (про так званий Слов’янський період життя). Вперше аналітичний підхід у вивченні біографії поета простежується у Григорія Нудьги у статті «Два поети-романтики», що вийшла у 1960 р. Автор пильно розглядає раніше згадані у літературі біографічні довідки про М. Петренка, а також аналізує вірші поета, виявляючи інформацію, пов’язану із його біографією. Прізвище Петренко — одне із найпоширеніших на теренах не лише України, а й за її межами. Та, на жаль, деякі сучасні дослідники біографії Михайла Петренка роблять ту саму помилку, що припускалися їхні попередники: у Слов’янську мешкало кілька родів Петренків, але не всі з них були родичами. Через це з’явилися наповнені суперечливою інформацією й украй сумнівними припущеннями версії біографії Михайла Петренка від сучасних краєзнавців власне із м. Слов’янська. Ними на сумнівних спогадах вибудувана хибна версія слов’янського періоду життя Михайла Петренка та його батьків. Останнім часом уперше за останні 150 років була проведена велика дослідницька робота з аналізу літературних та архівних джерел інформації, де наводяться біографічні дані про Михайла Петренка. Результатом пошуків є книга «Идентификация Петренко», де поряд із дослідженнями роду Петренків, до якого належав поет, доведена неспроможність біографічної версії М. Петренка, розробленої групою краєзнавців-ентузіастів із м. Слов’янська.

На сьогодні ще залишається багато «білих плям» і невивчених сторінок у біографії Михайла Петренка:

• документально не підтверджене місто і місце народження,
• не встановлено точну дату народження,
• не з’ясовано місце проживання його батьків у м. Слов’янську,
• невідомо, де перебував і чим займався Михайло Петренко у період після закінчення університету та до вступу на службу у Харківську Палату кримінального суду (VII.1844),
• ще невідоме точне місце його поховання у м. Лебедині,
• на жаль, ще не знайдено його світлину чи портрет. Щодо зображень, що інколи публікуються, то це є результатом художньої уяви деяких авторів. У Вікіпедійній статті подаються портрети-реконструкції образу Михайла Петренка роботи Заслуженого художника України О. М. Чередниченка, виконані на основі фотографій близьких нащадків поета: онуків Бориса Миколайовича (* 1882 — † 1919) і Олександра Євграфовича (*13(25).Х. 1886 — † VIII.1937).

Пошуки тривають… Архіви відкривають свої таємниці обережно і не кожному.

У продовження теми …

Біографічна довідка про М. М. Петренка та його рід

(документально підтверджені дані)

У житті Михайла Петренка умовно можна розглядати такі періоди:

• Слов’янський (дитинство: 1817—1833);
• Харківський (юність, студентські роки: 1833—1841);
• Перебування за межами України (гіпотеза: 1841—1844);
• Харківсько-Вовчансько-Лебединський (служба: 1844—1862/1863).
• Слов’янський період життя Михайла Петренка вимагає особливо пильної уваги і вивчення, позаяк упродовж багатьох десятиліть вивченням біографії поета займалися різні за рівнем своєї підготовки місцеві краєзнавці, що призвело до величезної кількості помилок у публікаціях (на початкових етапах) та навіть фальсифікацій (деякі праці, що вийшли уже після 2000 р.). Михайло народився у сім’ї губернського секретаря (із 31.ХІІ.1822/12.І.1823 р. — титулярного радника) Миколи Дмитровича Петренка (* 1792 — † ≈ 1838), що походив із  дворян, проживав у м. Слов’янську і служив у Слов’янській міській ратуші. Саме сукупність цих фактів дає підстави вважати, що Михайло народився у Слов’янську. У Формулярному списку М. Д. Петренка на ІХ.1828 р. згадується, що його дружина Марфа Андріївна (* ? — † після 1850) мала дерев’яний будинок у Слов’янську. Відомо, що у родині Миколи Дмитровича було шестеро дітей: Ксенія (* 24.І(05.ІІ).1816 — † ?), Михайло (* 1817 — † 1862/1863), Олексій (* 1819 — † ?), Настасія (* 1821 — † ?), Євграф (* 09(21).ХІІ.1822 — † ?) і Марія (* 1827 — † ?). Мабуть, батько Михайла рано помер або загинув, але як, де і коли це сталося, а також місце його поховання — залишається на сьогодні нез’ясованим. Документальних матеріалів із даного питання не виявлено, але гіпотеза ґрунтується на аналізі віршів поета. Це питання відкрите для дослідження. Як і де проходили початкові етапи навчання юного Михайла, невідомо, але лише із певною вірогідністю можна вважати, що початкову школу/училище він закінчував у м. Слов’янську.
• Принаймні із 1833 р. Михайло проживав і навчався у м. Харкові. Після закінчення навчального закладу, у якому Михайло Петренко навчався до університету (це, мабуть, не була Харківська губернська гімназія, тому що його прізвище у списках поки що не виявлене), у 1837 р. Михайло вступив до Імператорського Харківського університету на юридичний факультет, і родина оплачувала його навчання. У 1841 р. Михайло закінчив повний курс наук юридичного факультету Харківського університету зі статусом «дійсного студента», що свідчило про закінчення закладу без відзнаки.
• Невідомо, де проживав і чим займався Михайло після закінчення університету, поки не вступив до служби у Харківську Палату кримінального суду канцелярським чиновником (13(25).VII.1844). Є деякі підстави припускати, що Михайло Петренко після закінчення університету деякий час мешкав у м. Харкові та за межами України (у Царстві Польському — ?). На даному етапі ця гіпотеза має замало обґрунтувань.
• Документальні згадки про проходження служби зустрічаються у Формулярних списках Михайла Петренка. Із документів достовірно відомо про таке:
• 14(26).VIII.1844 р. Урядовим Сенатом затверджений у чині губернського секретаря. Про губернського секретаря М. М. Петренка згадано у «Списке личных дворян, проживающих в г. Харькове, служащих в Харьковской палате уголовного суда», який зберігається в «Деле о потомственных и личных дворянах Харьковской губернии за 1845 год».
• ІХ(01.Х).1844 р. призначений старшим помічником столоначальника.
• 06(18).VI.1845 р. призначений до виконання обов’язків столоначальника.
• 17(29).VIII.1846 р. затверджений столоначальником.
• За відмінну старанність до служби, за «Високим маніфестом»,ХІ(08.ХІІ).1846 р. Михайло Петренко нагороджений чином колезького секретаря.
• 16(28).VIII.1847 р. призначений у Вовчанський повітовий суд секретарем.
• 06(18).VII.1849 р. переведений у м. Лебедин повітовим стряпчим(прокурором — представником губернського прокурора у повіті), де у Лебединському земському суді служив до самої смерті наприкінці 1862 р.
• Високим наказом, відданим по цивільному відомствуІ(03.ІІ).1853 р. Михайла Миколайовича за вислугу років нагороджено чином титулярного радника.
• За Високим маніфестом, виданим 26.VIII(ІХ).1856 р., нагороджений пам’ятною медаллю ІІ ступеня «В память войны 1853—1856 гг.», але ж участі у Кримській війні1853—1856 рр. він не брав. Такою медаллю темної бронзи на Володимирській стрічці нагороджувалися військові й цивільні чини усіх відомств, найстарші у дворянських родинах.
• Після 1858 р. — колезький асесор.

У Формулярних списках Михайла Петренка за різні роки, включаючи 1858, згадувалося, що у м. Слов’янську Харківської губернії він серед інших спадкоємців має 2 будинки і при них 4 душі селян. Михайло Петренко товаришував із І. Срезневським, І. Росковшенком, Л. Боровиковським, С. Писаревським, В. Забілою та ін. У літературі згадуються іноді деякі так звані «цікаві факти» із біографії Михайла Петренка, наприклад, його зустріч у 1859 р. із Т. Г. Шевченком та ін. Теоретично така зустріч могла мати місце, водночас, беручи до уваги відсутність будь-яких документальних підтверджень, ця тема потребує серйозних досліджень, чим і займаються зараз представники роду Петренка, до якого належав і Михайло Миколайович. Не варто поспішати наповнювати біографію поета такими «цікавими фактами». Визначення «припущення» більше підходить у таких випадках, хоча іноді ця думка може мати й ознаки гіпотези. Помер колезький асесор повітовий стряпчий М. М. Петренко 25.ХІІ.1862/06.І.1863 р. у віці 45 років від хвороби, яка перебігала із лихоманкою, у м. Лебедині Харківської губернії, про що зроблено відповідний запис у метричній книзі Миколаївської церкви міста за 1862 р. Відспівували М. Петренка у Миколаївській церкви м. Лебедина, а поховали 27.ХІІ/08.І «на отведённом приходском кладбище», про що зроблено відповідні записи у метричній книзі цієї церкви.

Михайло Петренко був одружений із дворянкою Анною Євграфівною Миргородовою (православного віросповідання; * 18?? — † ?).

Про дітей подружжя (саме у м. Лебедині протягом 1849—1861 рр. у них народилося восьмеро дітей) відомо із формулярних списків та церковних метричних книг, які вдалося розшукати в архівах: Микола (* 16(28).VIII.1849 — † 1884), Людмила (* 23.VIII(04.ІХ).1851 — † у дитячому віці, до 1853), Варвара  (* 16(28).І.1853 — † у дитячому віці, до 1858), Марія (* 23.І(04.ІІ).1855 — † ?), Євграф (* 20.IV(02.V).1857 — † 14(27).І.1910, похований на кладовищі невеликого кримського с. Таганаша), Єлизавета (* 18(30).Х.1858 — † ?), Любов (* 26.І(07.ІІ).1860 — † ?) і Михайло (* 23.VIII(04.ІХ).1861 — † ?). Дітей Михайла Петренка хрестили у різних церквах м. Лебедина. Це може свідчити про те, що його родина кілька разів змінювала місце проживання. Хрещеним батьком у 4-х дітей Михайла Петренка була одна й та сама людина — поміщик Лебединського повіту, справник Петро Олексійович Добросельський. Після смерті Михайла Петренка його родина мешкала у м. Лебедині. Поки невідомо, як складалося подальше життя дружини Михайла Миколайовича — Анни Євграфівни — та їхніх дітей: Марії, Єлизавети, Любові та Михайла.

Михайло Петренко друкувався у харківських альманахах «Сніп» (1841), «Молодик» (1843), «Южный русский зборник» (1848). Автор драми «Панська любов» (1843, не збереглася), драматичної думи «Найда» (1845), віршів (цикл «Небо», 1848), поеми «Іван Кучерявий» (1848), лібрето кількох опер (не збереглися).

Найвизначнішими виданнями XX ст., де були надруковані вірші М. Петренка, були:

• Українська Муза. Поетична антологія (1908), яка перевидавалась у 1973 та 1993 рр.;
• Віктор Забіла, Михайло Петренко. Поезії (1960);
• Українські поети-романтики 20—40-х років ХІХ ст. (1968);
• Українські поети-романтики. Поетичні твори (1987);
• Михайло Петренко: Життя і творчість (Художні тексти, дослідження, документи) (2013).
• Поет-романтик Михайло Миколайович Петренко (1817—1862): Твори. Критичні та історико-літературні матеріали (2015).

До творчості Михайла Петренка критики і літератори по-різному ставились у різні часи. Український письменник і поет Іван Франко писав про Михайла Петренка так:

«Останній томик Зборника Метлинського займає Квітчина драма «Щира любов», писана російською мовою з виїмком української ролі Галочки. Поміщені в першім томику вірші Михайла Петренка мають дуже малу поетичну, а ще меншу язикову вартість».

Високо цінував творчість Михайла Петренка український літературознавець, історик літератури Агапій Шамрай:

«…невеличка його літературна продукція цікава для нас тим, що він чи не перший з харківських поетів перейшов від баладних і пісенних форм до рефлективної, психологічної лірики, що так розвинулась у романтичних традиціях інших літератур…». 

Цікавою є стаття історика української літератури Юрія Шереха, присвячена аналізу творчих починань Михайла Петренка у порівнянні із творчістю Тараса Шевченка:

«…У переборенні «котляревщини» Петренко був послідовнішим, ніж Шевченко. У створенні «чистої» дикції української поезії, не обтяженої реаліями побуту й подробицями щоденності, Петренко посів своє, окреме місце в історії літератури. В цьому велике принципове значення цього, зрештою малого, поета. Лексика і епітети його можуть нам видаватися мало-оригінальними. Для свого часу вони були революційні. Прийшов, щоб ще раз згадати слова Метлинського, п о е т».

У 1992 р. на будинку, де проживав поет у м. Лебедині, було відкрито пам’ятну дошку із написом: «У цьому будинку з 1849 по 1862 рр. жив видатний український поет-романтик Петренко Михайло Миколайович». Одну з вулиць міста названо ім’ям Михайла Петренка. Періодично у містах, де проживав і був похований Михайло Петренко (Слов’янськ — Харків — Лебедин), відбуваються літературні вечори, присвячені його творчості.

Народне визнання поезій Михайла Петренка:

• Пісня «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…».На музичний лад поклала Людмила Александрова.
• Взяв би я бандуру…
• Цитьте, вітри! Цитьте, буйні!

Дослідженнями родоводу Петренків (14 колін!) і особливо біографії та творчого доробку свого прапрадіда Михайла Петренка в останні роки багато займається його праправнук Олександр Євграфович Петренко (* 1957). Він мешкає у м. Києві, має вищу освіту, кандидат хімічних наук, ≈ 20 років працював в ІБОНХ (Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії) НАН України.

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

1. G. (Джей Джи). МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО БІОГРАФІЯ СКОРОЧЕНО // http://dovidka.biz.ua/mihaylo-petrenko-biografiya-skorocheno/
2. Біографія Михайла Петренка // https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/petrenko-myhajlo-biografiya/
3. ВЕРТІЛЬ Олександр. Чому мені, Боже, ти крилець не дав? // https://ukurier.gov.ua/uk/articles/chomu-meni-bozhe-ti-krilec-ne-dav/
4. До 200-річчя народження поета: Сучасники Михайла Петренка // https://slavdelo.dn.ua/2016/09/12/do-200-richchya-narodzhennya-poeta-suchasniki-mihayla-petrenka/
5. Идентификация Петренко // http://forum.gp.dn.ua/viewtopic.php?f=36&t=2771&p=53077#p53077
6. Ідентифікація Петренків // http://identificationofpetrenko.com.ua/ru
7. Михайло Миколайович Петренко: 200 років безсмертя / Петренко О. Є., Шабанова В. М. — К.: «Кий», 2017. — 238 с.
8. Михайло Петренко (1817—1862) // http://www.ukrlit.vn.ua/biography/petrenko.html

Михайло Петренко — Біографія // http://ukrclassic.com.ua/katalog/p/petrenko-mikhajlo/1690-mikhajlo-petrenko-biografiya

10. Михайло Петренко: Життя і творчість: Художні тексти, дослідження, документи / Упоряд. О. Є. Петренко, О. О. Редчук. — К.: «Фенікс», 2013. — 218 с., іл.
11. Молчан В. В. Життєвий і творчий шлях М. Петренка. Поезія Петренка // http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-20D3E7F522F2E
12. ПАЗИНИЧ Василь. Петренко — праправнук Петренка // http://www.lebedinpress.com.ua/kategorii/novosti/274-petrenko-prapravnuk-petrenka.html
13. Петренко А. Е. Идентификация Петренко: Генеалого-биографическое исследование. — К.: «Профі», 2012. — 190 с., іл.
14. Петренко, Михаил Николаевич // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B8%D0%BB_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87
15. Петренко Михайло :: Біографія // http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=101&type=biogr
16. Петренко Михайло Миколайович // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
17. ПЕТРЕНКО Михайло Миколайович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 348.
18. Петренко Михайло. Твори / Упорядник О. Є. Петренко. — К.: «Кий», 2017. — 104 с.
19. Петренко Олександр. Петренко Михайло Миколайович Біографія // http://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1854
20. Петренко Олександр. У пошуках істини // https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/u-poshukah-istini
21. Поет-романтик Михайло Миколайович Петренко (1817—1862): Твори. Критичні та історико-літературні матеріали / Упорядник О. Є. Петренко. — К.: «Профі», 2015. — 588 с.
22. Сайт, присвячений поетові Харківської школи романтиків першої половини ХІХ століття Михайлу Миколайовичу Петренку // http://www.xn--80acbhhpwqbm1a6kyaq.com/
23. Скакун В. П. «Дивлюсь я на небо…»: Монографічне дослідження про життя і творчість українського поета-романтика Михайла Петренка (1817—1863 рр.). — Суми: Облдрукарня; Козацький вал, 2005. — 90 с.
24. Шкурка Михайло. МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО ТА ЙОГО БЕЗСМЕРТНА
    ПІСНЯ “ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО…” // Рідний край. — 2012. — № 1 (26). — С. 231—235.