ТИМЧЕНКО-РУБАНИ

ТИМЧЕНКО-РУБАНИ — українські поміщики, власники земельних маєтків у Лебединському повіті Харківській губернії у ХІХ — на поч. ХХ ст. Панове дворяни, які мали право голосу.

У продовження теми …

Відомі представники роду Тимченко-Рубанів на Лебединщині:

• Степан Йосипович (* ? — † після 1839) — російський військовик українського походження (майор). Батько Степана Степановича. Кавалер ордена Святого Георгія IV класу (№ 6113; 03(15).ХІІ.1839).
• Степан Степанович (* 18?? — † 19.ІХ(01.Х).1896) — російський військовик українського походження (поручик), громадський діяч. Син Степана Йосиповича, батько Миколи, Олександра, Сергія і Тихона Степановичів, Софії Степанівни. У 1875—1896 рр. — гласний Лебединського повітового земства, почесний і додатковий мировий суддя, земський начальник у Лебединському повіті. У 1883—1896 рр. — член опікунської ради Штепівського Олександрівського ремісничого училища. Мешкав на хуторі Ключинівці Штепівської волості Лебединського повіту Харківської губернії (нині — село Гринцівської сільради).
• Микола Степанович (*18?? — † після 1915) — громадський діяч, агроном. Онук Степана Йосиповича, старший син Степана Степановича, старший брат Олександра, Сергія і Тихона Степановичів, Софії Степанівни, батько Володимира Миколайовича. Закінчив політехнічний інститут. На поч. ХХ ст. — Лебединський повітовий земський агроном. У 1909—1911 рр. — член правління Лебединської земської каси дрібного кредиту. Один із засновників Лебединського повітового сільськогосподарського товариства (1911). У 1913—1915 рр. — член опікунської ради Лебединського ремісничого училища. Напередодні та у роки І Світової війни — гласний Лебединського повітового земства. Мав у Лебединському повіті 126 десятин землі.
• Олександр Степанович (* 18?? — † після 1900) — російський військовик українського походження (поручик у відставці), громадський діяч. Онук Степана Йосиповича, 2-й син Степана Степановича, молодший брат Миколи, старший брат Сергія і Тихона Степановичів, Софії Степанівни. У 1880-х рр. — на поч. ХХ ст. — гласний Лебединського повітового і Харківського губернського земств, додатковий мировий суддя, земський начальник у Лебединському повіті, член Лебединської повітової сільськогосподарської ради, опікунської ради Лебединського ремісничого училища, розпорядчого комітету з організації сільськогосподарської виставки у м. Лебедині (1900). Мешкав у м. Лебедині Лебединського повіту Харківської губернії.
• Сергій Степанович (* 22.VI(04.VII).1840 — † 11(24).VI.1911, м. Лебедин) — російський військовик українського походження (капітан у відставці), громадський діяч. Онук Степана Йосиповича, 3-й син Степана Степановича, молодший брат Миколи й Олександра, старший брат Тихона Степановича і Софії Степанівни. Закінчив 2-й кадетський корпус. Наприкінці ХІХ — на поч. ХХ ст. — гласний Лебединського повітового земства, почесний мировий суддя, член ревізійної комісії земства (1900), опікунських рад Штепівського Олександрівського ремісничого училища і Лебединської жіночої гімназії (1903—1911), у 1909—1911 рр. — голова правління Лебединської земської каси дрібного кредиту. Мав у м. Лебедині власний будинок. 
• Тихон Степанович (* 18?? — † після 1922) — статський радник, громадський діяч. Онук Степана Йосиповича, 4-й син Степана Степановича, молодший брат Миколи, Олександра і Сергія Степановичів, старший брат Софії Степанівни. Закінчив Харківський університет. На поч. ХХ ст. — гласний Лебединського повітового земства, у 1903—1909 рр. — член Лебединської повітової земської управи (1907—1909 рр. — виконувач обов’язків голови), почесний і дільничний (1914—1916) мировий суддя, депутат від земства у Товаристві взаємного кредиту Лебединського повітового земства. Мав у  м. Лебедині власний будинок, у Лебединському повіті — 126 десятин землі. Мешкав на хуторі Ключинівці. Після революційних подій 1917 р. — у Збройних Силах Півдня Росії. В еміграції на 1922 р. перебував у Югославії.
• Марфа Петрівна (* 18?? — † після 1899) — поміщиця. Дружина Тихона Степановича. Абонент 1-ї у Російській імперії сільської телефонної лінії (1899). Мала маєток на хуторі Ключинівці.
• Софія Степанівна (* 18?? — † VII.1919, Лебединський повіт) — поміщиця.  Онука Степана Йосиповича, донька Степана Степановича, молодша сестра Миколи, Олександра, Сергія і Тихона Степановичів. Розстріляна більшовиками.
• Олександр Олександрович (* ≈ 1842/1844 — † після 1900) — титулярний радник, громадський діяч. Закінчив Лебединське повітове училище. Із 1880-х рр. — гласний Лебединського повітового, згодом — і Харківського губернського земств, у 1886—1890 рр. — помічник секретаря Лебединського з’їзду мирових суддів, потім — почесний і дільничний мировий суддя, завідувач військово-кінної дільниці Штепівської волості. На поч. ХХ ст. — член опікунської ради Штепівського Олександрівського ремісничого училища. Мав у Лебединському повіті 260 десятин землі. Мешкав на хуторі Миронівщині Штепівської волості Лебединського повіту Харківської губернії (нині — село Гринцівської сільради).
•  Микола Степанович (* 1881, Лебединський повіт Харківської губернії — † після 1931) — агроном АБВ. Місце проживання: АР Крим, м. Сімферополь. Заарештований: 21.І.1931 р. ПП ОҐПУ по Криму, ст. 58-7, 11 КК РРФСР: член шкідницької організації у сільському господарстві. Орган, що засудив: засуджений 20.VI.1931 р. Колегією ОҐПУ до 3 років ВТТ (виправно-трудових таборів). Реабілітуючий орган: реабілітований 30.ІХ.1957 р. Кримським обласним судом. Архівна справа: ДААРК, ф.р-4808, оп. 1, спр. 09675. Джерела відомостей: Національний банк репресованих.
• Володимир Миколайович (* 07(19).ХІІ.1889 — † 05.ХІ.1979, м. Париж (Франція), похований на кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа) — російський військовик українського походження (капітан лейб-гвардії Преображенського полку), громадський діяч, публіцист. Син Миколи Степановича. Закінчив Пажеський корпус (1909). Служив у Преображенському полку. Учасник І Світової і Громадянської воєн у Північно-Західної армії. В еміграції — спочатку у Німеччині, за станом на 01.Х.1921 р. — член Товариства взаємодопомоги офіцерів колишніх Російських армії і флоту, потім — у Франції (у Парижі і його околицях), член Головного правління Спілки пажів, на ХІ.1951 р. — заступник голови і скарбник Союзу преображенців, на 1972 р. — голова Союзу преображенців, на 1969 р. — співробітник журналу “Военная Быль“. Член Гвардійського об’єднання у Франції, у 1952 р. був у числі почесних гостей свята Гвардійського об’єднання у м. Ніцці. Член Товариства любителів російської військової старовини, у 1954 р. у Товаристві зробив доповідь про життя Преображенського полку у мирний час. У 1959 р. брав участь у відкритті Будинку відпочинку Білого воїна у м. Ґрассі (департамент Приморські Альпи). У 1963 р. у Парижі представляв Союз преображенців на урочистостях із нагоди 40-річчя Закордонного Союзу російських військових інвалідів. Друкувався у «Вестнике Гвардейского объединения» (у 1960—1970-х рр. публікував матеріали про Полтавську битву, про історію Преображенського полку та ін.). Мемуари «Зі спогадів» опубліковані посмертно у журналі «Союз дворян» (1980). Дружина — Тетяна Олександрівна (уроджена Ґарязіна; * 27.VII(08.VIII).1895 — † 13.ІІІ.1980, там само, де й чоловік; член Жіночого комітету Гвардійського об’єднання).
• Андрій Олександрович (* 1896, м. Лебедин — † після 1936) — російський військовик українського походження (прапорщик 13-го окремого важкого артилерійського дивізіону, підпоручик). Син Олександра Степановича або Олександра Олександровича (?). Освіта: незакінчена вища (2 курси Харківського державного університету). Проведений в офіцери із добровольців у 1917 р. Під час Громадянської війни — учасник  Білого руху у Росії. У Донський армії; на 25.VII.1919 р. — у складі Донського авіаційного парку. В еміграції у Болгарії, у 1923 р. — член “Союзу повернення на Батьківщину” у м. Варні.  Повернувся на Батьківщину. Професія / місце роботи: старший уповноважений оперативного відділу управління робітничо-селянської міліції Анапського району Азово-Чорноморського краю. Дата арешту:І.1935 р. Орган, що засудив: Військовим трибуналом прикордонної та внутрішньої охорони УСРР 31.ХІІ.1935 р. за ст. 54-13 КК УСРР засуджений до позбавлення волі на 6 років у ВТТ (виправно-трудових таборах). Військовою колегією Верховного Суду СРСР 29.І.1936 р. вирок залишений у силі. Реабілітуючий орган: Реабілітований 26.V.1999 р. прокуратурою Харківської області. Архівна справа: ГДА УСБУ в Сумській області, спр. П-13945. Джерела відомостей: Національний банк репресованих.

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

1. Власенко В. М. ТИМЧЕНКО-РУБАНИ // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 442.
2. Волков С. В. «Участники Белого движения в России» // http://forum.vgd.ru/post/395/70313/p2003489.htm?hlt=%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE+%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%B0%D0%BD#pp2003489
3. Кавалеры ордена Святого Георгия IV класса Т // http://www.wikiwand.com/ru/%D0%9A%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%8B_%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B8%D1%8F_IV_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B0_%D0%A2
4. Лебедин: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. В. К. Мигаль; Упоряд.: Л. М. Момот, Т. В. Чернявська; Худож.-оформлювач Б. В. Чертков. — Х.: Фоліо, 1997. — С. 149—151.
5. Національний банк репресованих // http://www.reabit.org.ua/index.php?START=3000&LANGUAGE=&ALIAS=nbr&st=0&lit=%D0%A2&region=&ss=&logic=or&f1_type=begins&f1_str=&f2_type=begins&f2_str=&f3_type=begins&f3_str=&f4_from=&f4_till=&f7[]=all&f14[]=all#list
6. ТИМЧЕНКО // http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=3447
7. Тимченко-Рубан // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%A0%D1%83%D0%B1%D0%B0%D0%BD
8. Тимченко-Рубан Андрій Олександрович (1896) // https://ua.openlist.wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%A0%D1%83%D0%B1%D0%B0%D0%BD_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1896)
9. ТИМЧЕНКО-РУБАН Владимир Николаевич // http://www.dommuseum.ru/old/index.php?m=dist&pid=14581
10. Тимченко-Рубан Николай Степанович (1881) // https://ua.openlist.wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%A0%D1%83%D0%B1%D0%B0%D0%BD_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1881)