ДАНИЛОВИ

ДАНИЛОВИ — російські дворянські роди. Один із них походить, за оповідями древніх родословців, від вихідця “із Цесарії” (Священної Римської імперії) Індріса, який переселився у 1353 р. із двома синами і з дружиною у 3.000 чоловік у м. Чернігів. Від нього походять Толсті, Васильчикови, Молчанови, Дурново та інші. На гербах усіх родів Індрісового кореня зображені у блакитному полі золоті шабля і ключ. Нащадок Індріса у IX коліні, Данило Федорович Дурново, був родоначальником Данилових. Багато Данилових були стольниками, стряпчими і воєводами. Секунд-майор Михайло Васильович Данилов залишив “Записки”. Цей рід Данилових внесений до VI частини Родовідної книги Орловської і Тульської губерній (Гербовник, I, 24). Інший рід Данилових походить від Астафія Івановича Данилова, який володів маєтками у 1646 р. і внесений до VI частини Родовідної книги Курської губернії. 3 роди Данилових сходять до кін. XVII і поч. XVIII ст. і внесені до родовідних книг Воронезької, Орловської і Ярославської губерній. Решта 62 роди Данилових пізнішого походження. 25 Данилових, різного походження, володіли населеними маєтками у 1699 р., і 7 із них були стольниками московського царя Петра Великого. Основою прізвища Данилов послужило церковне ім’я Даниїл. Нерідко стародавні слов’яни приєднували ім’я батька до імені людини, позначаючи тим самим його належність до певного роду. Пов’язане це з тим, що хрестильних імен було порівняно небагато, і вони часто повторювалися. Доповнення ж до імені людини у вигляді вказівки на його батька допомагало вирішувати проблему ідентифікації. Прізвище Данилов утворене від чоловічого хрестильного імені Данило (Даниїл). Це ім’я прийшло у російську мову зі староєврейської й означає «мій суддя — Бог», «Бог — мій суддя», «Бог є суддя». У таблиці частотності російських прізвищ Данилов стоїть на 53-му місці. Данилови — власники земельних маєтностей у Харківській губернії, зокрема у Лебединському повіті (ХІХ — поч. ХХ ст.), благодійники. Блазон (опис герба) роду дворян Данилових: У золотому щиті — відірвана червлена левова голова із лазурними очима і язиком. На лазуровому краю щита — срібний із золотою рукояткою східний меч. Щит увінчаний дворянським коронованим шоломом. Нашоломник: 5 страусових пер: середнє — золоте, 2-е — червлене, 4-е — блакитне, крайні — срібні. Намет: справа — червлений із золотом, зліва — лазурний із сріблом. Девіз: «БОГУ, ЦАРЮ, ОТЕЧЕСТВУ» — золотими літерами на червленій стрічці.

У продовження теми …

Відомі представники роду дворян Данилових на Лебединщині:

• Василь Васильович (* 1840 — † 05(18).Х.1908) — громадський діяч, поручик у відставці. Походив із дворян. Батько Миколи і Петра Васильовичів. Закінчив Полтавський кадетський корпус. 1865—1908 рр. — гласний Лебединського повітового і Харківського губернського земств. 1890—1894 рр. — предводитель дворянства Лебединського повіту. Абонент 1-ї у Російській імперії сільської телефонної лінії (1899). Член опікунської ради Штепівського Олександрівського ремісничого училища, розпорядчого комітету з організації сільськогосподарської виставки у м. Лебедині (1900). Мав у Лебединському повіті 1.264 десятини землі (1905) і винокурний завод. Мешкав у с. Штепівці. Лебединське повітове земство у 1910 р. заснувало стипендію ім. В. В. Данилова для учнів Лебединської чоловічої гімназії.
• Микола Васильович (* 18?? — † після 1911) — громадський діяч. Старший син Василя Васильовича, старший брат Петра Васильовича. Член опікунської ради Штепівського Олександрівського ремісничого училища (1899—1908), сільськогосподарської ради Лебединського повітового земства (1909—1911). Один із засновників Лебединського повітового сільськогосподарського товариства (1911). Мав винокурний завод на хуторі Мокіївці (Мокіївському, Мокіївщині Штепівської волості; нині — село Мукіївка Верхосульської сільради Білопільського району).
• Петро Васильович (* 18?? — † 22.V(04.VI).1914) — громадський діяч. Молодший син Василя Васильовича, молодший брат Миколи Васильовича. Здобув нижчу середню освіту. Понад 6 років був земським начальником у Лебединському повіті. Опікун Куданівського народного училища. Мав у Лебединському повіті 260 десятини землі і власний будинок у м. Лебедині.

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

1. Власенко В. М. ДАНИЛОВИ // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 125.
2. Герб рода Даниловых // http://dnevniki.ykt.ru/%D0%9A%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%B5%D1%80/526648
3. ГЕРБ РОДА ДАНИЛОВЫХ // https://gerbovnik.ru/arms/624.html
4. ГЕРБ РОДА ДВОРЯН ДАНИЛОВЫХ // https://gerbovnik.ru/arms/2798.html
5. Даниловы // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%8B
6. Даниловы // http://www.rulex.ru/01050057.htm
7. Долгоруков П. В.Российская родословная книга. — СПб.: Тип. 3 Отд. Собств. Е. И. В. Канцелярии, 1857. — Т. 4. — С. 378—381.
8. Лебедин: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. В. К. Мигаль; Упоряд.: Л. М. Момот, Т. В. Чернявська; Худож.-оформлювач Б. В. Чертков. — Х.: Фоліо, 1997. — С. 150–151.
9. Происхождение фамилии Данилов // https://www.analizfamilii.ru/Danilov/proishozhdenie.html
10. Происхождение фамилии Данилов // http://www.ufolog.ru/names/order/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2