ҐЛАДКОВИ

ҐЛАДКОВИ — відомий російський дворянський рід, котрий бере свій початок від Максима Ґладова, що жив у 2-й пол. XVI ст. Нащадки цього роду у різний час перебували на дворянської службі у різних чинах і володіли селами (наприклад, Селіверст Ґладков у 1670 р. мав у володінні маєток). Все це підтверджується виписками із відмовних книг, позначених у копії документа, згідно з яким, Курське Дворянське Депутатське Зібрання вносить рід Ґладкових у VI частину Дворянської родовідної книги. Рід Ґладкових у 1785 р. внесений до 6-ї частини Дворянської родовідної книги Саратовської губернії, а в 1796 р. — до 6-ї частини тієї ж книги Пензенської губернії. Окрім цього, цей рід записаний у VI частину родовідних книг Воронезької, Московської і Тамбовської губерній. Герб роду Ґладкових внесений до Частини 8 Спільного гербовника дворянських родів Всеросійської імперії, стор. 101. Опис герба: На щиті, що має блакитне і червоне поля, зображені у вигляді хреста срібні 2 шпаги і 2 стріли, вістрями звернені досередини. На щиті — дворянський коронований шолом. Нашоломник: 3 страусових пера, на яких видно 6-кутну золоту зірку. Намет на щиті блакитний, підкладений сріблом. Ґладков — російське прізвище, утворене від прізвиська Ґладкий (новгородські, костромські, південні говірки). Швидше за все, так у старовину називали людину огрядну, пещену, ситу, що асоціювалося зі здоров’ям. Менш імовірно, що в основі прізвиська лежить церковнослов’янська форма слова «голод» — «ґлад». У такому випадку Ґладким могли прозвати бідну людину. Ґладкий згодом отримав прізвище Ґладков. Має жіночу форму — Ґладкова. Ґладкови — власники земельних маєтностей у Харківській губернії, зокрема у Лебединському повіті (ХІХ — поч. ХХ ст.).

У продовження теми …

Відомі представники роду Ґладкових на Лебединщині:

• Григорій Петрович (* ≈ 1824 — † після 1850). Дружина — Марина Семенівна (* ≈ 1826 — † після 1850). У шлюбі мали 4-х синів і доньку.
• Микола Григорович (* ≈ 1844 — † ХІ.1907) — громадський діяч, поручик у відставці. Старший син Григорія Петровича і Марини Семенівни, старший брат Володимира Григоровича, батько Костянтина і Сергія Миколайовичів. Належав до панів дворян, які мали право голосу. Закінчив Єлисаветградське юнкерське училище. 1870-і рр. — 1907 р. — гласний Лебединського повітового і Харківського губернського земств, депутат від земства до ради Лебединського товариства взаємного кредиту, завідувач військово-кінної дільниці Вільшанської волості. Член Лебединської повітової училищної ради (1874—1907), опікунської ради Штепівського Олександрівського ремісничого училища, розпорядчого комітету з організації сільськогосподарської виставки у м. Лебедині (1900). 1880—1890 рр. — член комісії із селянських питань, 1890—1906 рр. — земський начальник у Лебединському повіті. Мав у Лебединському повіті 426 десятин землі (1904). Мешкав на хуторі Мирному Штепівської волості (нині — с. Мирне Гринцівської сільради Лебединського району).
• Софія Федорівна (* 18?? — † після 1899) — дружина Миколи Григоровича, мати Костянтина і Сергія Миколайовичів. Абонент 1-ї у Російській імперії сільської телефонної лінії (1899). Мала у Лебединському повіті 209 десятин землі.
• Володимир Григорович (* ≈ 1850 — † після 1903) — громадський діяч, поручик у відставці, статський радник. Молодший син Григорія Петровича і Марини Семенівни, молодший брат Миколи Григоровича, батько Віктора і Бориса Володимировичів. Належав до панів дворян, які мали право безпосередньої участі у виборах. 1880-і рр. — 1903 р. — гласний Лебединського повітового земства. Член опікунської ради Штепівського Олександрівського ремісничого училища, розпорядчого комітету з організації сільськогосподарської виставки у м. Лебедині (1900).     
• Олена Степанівна (* 18?? — † після 1899) — дружина Володимира Григоровича, мати Віктора і Бориса Володимировичів. Абонент 1-ї у Російській імперії сільської телефонної лінії (1899). Мала у Лебединському повіті 295 десятин землі і нерухоме майно у м. Лебедині. Мешкала на хуторі Могилясівці (Магалясівці) Штепівської волості (нині — селище Мирне Василівської сільради Лебединського району).
• Костянтин Миколайович (* ≈ 1871/1872 — † після 1917) — громадський діяч, колезький асесор. Онук Григорія Петровича, старший син Миколи Григоровича і Софії Федорівни, старший брат Сергія Миколайовича. Закінчив Харківський університет. 1903—1914 рр. — почесний мировий суддя, 1914 р. — голова Лебединського повітового з’їзду мирових суддів. 1906—1917 рр. — гласний Лебединського повітового, 1907—1917 рр. — Харківського губернського земств. Із 1908 р. — виконувач обов’язків предводителя дворянства Лебединського повіту, із 1909 р. — член опікунської ради Штепівського Олександрівського і Лебединського (1916–1917) ремісничих училищ, Лебединських повітових сільськогосподарської, училищної, санітарної рад. Один із засновників Лебединського повітового сільськогосподарського товариства (1911). Мав у Лебединському повіті винокурний завод, 318 десятин, за батьком 426 десятин землі (1906). Мешкав на хуторі Мирному Штепівської волості.
• Сергій Миколайович (* 18?? — † після 1913) — громадський діяч. Онук Григорія Петровича, молодший син Миколи Григоровича і Софії Федорівни, молодший брат Костянтина Миколайовича. 1909—1911 рр. — член Лебединської повітової сільськогосподарської ради, наради із медичних питань при Лебединській повітовій земській управі, 1910—1913 рр. — гласний Лебединського повітового земства. Мешкав на хуторі Мирному Штепівської волості.    
• Віктор Володимирович (*18?? — † після 1913) — громадський діяч. Онук Григорія Петровича, старший син Володимира Григоровича й Олени Степанівни, старший брат Бориса Володимировича. 1910—1913 рр. — гласний Лебединського повітового земства, член Лебединської повітової земської управи, повітової землевпорядної комісії, наради із медичних питань при Лебединській повітовій земській управі, помічник предводителя дворянства Лебединського повіту. Один із засновників Лебединського повітового сільськогосподарського товариства (1911). Мешкав у м. Лебедині.
• Борис Володимирович (* 18?? — † 19??) — громадський діяч. Онук Григорія Петровича, молодший син Володимира Григоровича й Олени Степанівни, молодший брат Віктора Володимировича. Закінчив Колегію Павла Ґалаґана. Навчався у Харківському університеті. Виконувач обов’язків земського начальника у Лебединському повіті.      

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

1. Власенко В. М. ГЛАДКОВИ // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 102.
2. ГЕРБ РОДА ГЛАДКОВЫХ // https://gerbovnik.ru/arms/1191.html
3. ГЛАДКОВ // http://baza.vgdru.com/1/10309/
4. Гладковы // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8B
5. Гладковы // http://tatiskray.ru/index.html?4/137.htm
6. Гладковы (Гладкие) // http://www.rulex.ru/01040141.htm
7. Лебедин: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. В. К. Мигаль; Упоряд.: Л. М. Момот, Т. В. Чернявська; Худож.-оформлювач Б. В. Чертков. — Х.: Фоліо, 1997. — С. 150–151.
8. Происхождение фамилии Гладков // http://www.ufolog.ru/names/order/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2