ЗАЛЕСЬКІ

ЗАЛЕСЬКІ — українські поміщики, власники земельних маєтностей у Лебединському повіті Харківської губернії наприкінці ХVІІІ — на поч. ХХ ст. Опис герба роду дворян Залеських: У лазуровому щиті золота бджола, навколо якої срібний платок, пов’язаний кільцем. Щит увінчаний дворянським коронованим шоломом. Нашоломник: олень натурального кольору, що здіймається вгору. Намет лазуровий зі сріблом.

Відомі представники роду Залеських на Лебединщині:

  • Федір (* 17?? — † після 1782) — уродженець Лебединщини, закінчив Києво-Могилянську академію. Мав дружні стосунки зі своїм співучнем Г. С. Сковородою. Товариші здружилися в академії на все життя. Закінчивши навчання, Федір швидко обріс сім’єю, оселився назавжди у м. Лебедині, влаштувавшись тут на спокійній і досить прибутковій посаді. Г. С. Сковорода часто і подовгу гостював у друга своєї юності, який незмінно виявляв до нього зворушливу приязнь. Федір ретельно збирав і зберіг рукописи й листи свого знаменитого друга, заповівши їх разом із іншою спадщиною своєму синові — Михайлу Федоровичу.
  • Михайло Федорович (* 17?? — † після 1836, м. Лебедин) — лебединський священнослужитель. Син Федора. Прожив довге життя. Він закінчив Бєлгородську духовну семінарію і для свого часу був людиною досить освіченою. Після 1798 р. був священиком у с. Рябушках. У 1810 р. переведений у м. Лебедин, отримавши сан протоієрея Свято-Успенської соборної церкви. У свої 73 роки він усе ще працював законовчителем Лебединського повітового училища. Одна із його проповідей у 1817 р. навіть удостоїлася друку. Михайло Федорович рано овдовів, і діти росли без матері, але він виховав їх і дав освіту. Тільки один із них — Максим успадкував професію батька, ставши священиком у рідному місті. Михайло Федорович записав зі слів свого батька Федора спогади про Г. С. Сковороду і передав їх у 1836 р. відомому філологу-славісту, професору І. І. Срезневському. У Лебедині Михайло Федорович мешкав по вул. Михайлівській (нині — Першо-гвардійська).
  • Олексій Михайлович (* ≈ 1820, м. Лебедин — † ≈ 1880, там само) — громадський діяч, чиновник, титулярний радник (1853). Внук Федора, син Михайла Федоровича, брат Максима і Костянтина Михайловичів. Навчався у Харківському університеті (1837). У 1851 р. — скарбник Комітету зі спорудження сухого доку у м. Севастополі. Із 1853 р. жив і служив у м. Лебедині. Брати Залеські були щирі українці, люди гостинні і на всю околицю уславилися вмінням варити і пити варенуху. Біля них у Лебедині був невеличкий гурток «варенушників». Головою «варенушників» був Олексій Залеський. Ніхто ліпше і смачніше за нього не здатен був зварити варенуху. Під час 3-ї подорожі по Україні Т. Г. Шевченко познайомився із Олексієм Залеським і його братом Максимом. Разом із ними 06(18).VI.1859 р. поет був на прогулянці біля хутора Нові (нині — с. Старонове Ворожбянської сільради) на березі р. Псла. На згадку про цю прогулянку Шевченко подарував Олексію Михайловичу офорт «Приятелі» із власноручним дарчим написом: «Варенушному архимайстрови А. М. Залескому на пам[ять] 6 іюня 1859 на Нови Т. Шевченко» (зберігається у Національному музеї Т. Г. Шевченка у Києві).
  • Максим Михайлович (* 18??, м. Лебедин — † після 1859, там само) — лебединський священик. Внук Федора, син Михайла Федоровича, брат Олексія і Костянтина Михайловичів, батько Йосипа і Миколи Максимовичів. Мешкав у м. Лебедині по вул. Михайлівській (нині — Першо-гвардійська). Отець Максим у сер. ХІХ ст. був настоятелем Покровського храму м. Лебедина. У VI.1859 р. у м. Лебедині і на хуторі Нові (нині — с. Старонове Ворожбянської сільради) зустрічався із Т. Г. Шевченком. Разом із іншими «варенушниками» зображений на картині художника О. М. Цеґе фон Мантойфеля «Пікнік». За давнім звичаєм, після смерті отця Максима поховали на цвинтарі поряд із Покровською церквою. Максим та Олексій Залеські полишили неабиякий слід в історії та культурі України. Навколо братів Залеських об’єднувалися люди різних культурних, громадських, політичних та релігійних орієнтацій, їхня діяльність була тісно пов’язана із рідним українським народом. Брати Залеські неодмінно відзначаються і здібностями досвідчених організаторів, добрих порадників, мудрих наставників. Параска Миколаївна(* 18?? — † після 1859, м. Лебедин) — дружина священика Максима Михайловича.
  • Костянтин Михайлович (* 18?? — † 18??) — громадський діяч, колезький асесор. Внук Федора, син Михайла Федоровича, брат Олексія і Максима Михайловичів, батько Якова Костянтиновича. У сер. ХІХ ст. мав у Лебединському повіті маєток (с. Куданівка).
  • Йосип Максимович (* 18?? — † після 1890) — громадський діяч, колезький реєстратор. Правнук Федора, внук Михайла Федоровича, син Максима Михайловича, брат Миколи Максимовича. На поч. 1890-х рр. — гласний Лебединського повітового земства.
  • Микола Максимович (* 18?? — † після 1900) — юрист, до Української національно-демократичної революції 1917 р. працював нотаріусом у м. Охтирці. Правнук Федора, внук Михайла Федоровича, син Максима Михайловича, брат Йосипа Максимовича. У його онуки Євгенії Григорівни Корнійчук (м. Лебедин) зберігалося безліч старовинних фотографій її рідних, у т. ч. і діда М. М. Залеського, його будинку нотаріальної контори в Охтирці, чимало поштових листівок, цікаві уривки юридичних документів, написаних його рукою.
  • Яків Костянтинович (* 18?? — † 02(14).ІХ.1899, м. Лебедин) — юрист, громадський діяч, статський радник. Правнук Федора, внук Михайла Федоровича, син Костянтина Михайловича. У 1868—1890 рр. — дільничний і почесний мировий суддя Лебединського повіту, у 1893—1898 рр. — Паневежиського повіту (Литва). У 1870—1890-і рр. — гласний Лебединського повітового земства, у 1892–1893 рр. — член Лебединської повітової земської управи, почесний мировий суддя. Мав у с. Куданівці 234 десятини землі, які у 1894 р. продав. Дружина — Віра Никифорівна. На одній із центральних алей Мироносицького кладовища м. Лебедина знаходиться гранітний обеліск, напис на якому свідчить, що там покоїться Яків Костянтинович Залеський.

У продовження теми …

Опис садиби Залеських у м. Лебедині

У червні 1859 р. по дорозі в Україну попутником Т. Г. Шевченко став поміщик Лебединського повіту Д. О. Хрущов, який умовив поета заїхати до себе у маєток на Лебединщину. Під час пікніка на березі р. Псла поет і познайомився із братами Максимом та Олексієм Залеськими, які були відомими представниками місцевої інтелігенції. На пам’ять про знайомство Шевченко подарував Олексію Залеському свій офорт «Приятелі». Після веселого пікніка брати запросили поета до себе у гості до  м. Лебедина. Тут на вулиці Михайлівській (нині Першо-гвардійська, 4) і розташувалася невелика одноповерхова садиба Залеських, побудована у 1-й пол. ХІХ ст. Тоді адреса садиби іменувалася так: «Во 2-м квартале, в собственному доме». У Лебединському міському художньому музеї ім. Б. К. Руднєва експонується картина О. М. Цеґе фон Мантойфеля «Поміщицький дворик», на якій зображена садиба Залеських.

У 1964 р. на стіні садиби відкрили меморіальну дошку про факт перебування у ній великого поета.

 

До 1997 р. у колишній садибі Залеських розташовувався Лебединський громадський народний краєзнавчий музей. Тривалий час будівля пустувала і потребувала  реставрації. І так, і сяк на районному владному рівні обговорювалося питання про реставрацію садиби Залеських. Про­понувалося навіть екстравагантне рішення: спорудити 2-поверховий особняк «під старовину». Але все закінчилося тим, як у нас, в українців, часто буває. Далі красномовства і пишних планів справа з місця не зрушила, бо на цю справу знайти кошти не вдалося.   Можливо, було ніколи, адже інстинкт самозбереження владних крісел диктував потребу постійно бути «фар­бованими лисами». Спочатку музей разом із експозицією переїхав до нової будівлі, а в старому залишилася його філія, у якій планували створити музей Т. Г. Шевченка. Та незабаром деякі місцеві варвари вибили у будинку двері, вікна, вирізали із нього батареї водяного опалення. І хата, у якій колись гостювали Г. С. Сковорода та Т. Г. Шевченко, довгий час стояла пусткою та навіювала на перехожих непідробний сум. Згодом Лебединська районна влада, на балансі якої і перебував цей будинок, продала його приватному підприємцю. Отож, із нього зробили євролялечку-магазин, використовуючи сучасні будматеріали, у якому спочатку торгували секонд-хендом, а нині — дитячими іграшками (зараз будинок використовується крамницею «Дитячий світ»). Тепер історично-архітектурна цінність цього будинку — нульова. Добре, що хоч стара меморіальна дошка уціліла. Цьогоріч до неї

додалася іще одна — меморіальна дошка, присвячена перебуванню у садибі Залеських Г. С. Сковороди. Утім, комплекс «Садиба Залеських» міг би стати екскурсійною перлиною нашого міста…

В. І. КРАВЧЕНКО,

історик-краєзнавець

Джерела:

  1.   Анісов В., Середа Є.. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. —  С. 280.
  2.  ГЕРБ РОДА ДВОРЯН ЗАЛЕССКИХ // https://gerbovnik.ru/arms/2572.html
  3. Жур П. В. Труди і дні Кобзаря: Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вст. стаття М. М. Павлюка. — К.: Дніпро, 2003. — С. 363.
  4. ЗАЛЕСЬКІ // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС-Медіа», Сумський державний університет, 2003. — С. 165.
  5. Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя / Упоряд., підгот., тексти, передм., приміт., покажч. В. Л. Смілянська. — К.: «Дніпро», 1991. — С. 491–492.
  6. Лебедин: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. В. К. Мигаль; Упоряд.: Л. М. Момот, Т. В. Чернявська; Худож.-оформлювач Б. В. Чертков. — Х.: Фоліо, 1997. — С. 17–18.
  7. Манжела Б.  Лебединськими стежками Кобзаря [Текст] // http://library.sspu.sumy.ua/biblioteka/vrtualni_vystavky/Shevchenko/rozdil_4/3.pdf
  8.  ПАЗИНИЧ Василь. Лебединська Шевченкіана // http://www.lebedinpress.com.ua/kategorii/novosti/581-lebedinska-shevchenkiana
  9. Просвітницька діяльність братів Залеських. — Суми, 2012. — 30 с.
  10. П’янков В. Лебедин пам’ятає [Текст]: [перебування Т. Г. Шевченка] // http://library.sspu.sumy.ua/biblioteka/vrtualni_vystavky/Shevchenko/rozdil_4/5.pdf
  11.   Рудоманов Олександр. ​Слобожанське місто з Ратушею — Лебедин // https://lb.ua/blog/oleksandr_rudomanov/352188_slobozhanske_misto_z_ratusheyu-.html
  12. Садиба братів Залеських // http://mycountry.com.ua/gorod.php?oid=18&gid=90#a528
  13. Садиба Залеських, Лебедин // https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/71282_usadba-zalesskih-lebedin.htm
  14. Садиба Залеських, пам’ятка, Лебедин // http://www.touring.com.ua/ua/index.php?productID=5307&description
  15. Т. Г. Шевченко і Сумщина [Текст]: Бібліографічний покажчик / Тростянецька районна центральна бібліотека; упоряд. З. Каруна. — Тростянець, 2014. — С. 7—12.
  16. Усадьба Залесских // http://lebedin.glo.ua/cultura/usadba-zalesskih.html
  17. Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1 // http://litopys.org.ua/shevchenko/slovn16.htm
  18. Шевченко Т. Г.Повне зібрання творів: У 10 т. / Відп. ред. В. І. Касіан. — К., 1963. —
    Т. 10: Живопис, графіка 1857—1861 років. — C. 38, 322, 334.
  19. Шкурка М. С. ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ЛЕБЕДИНЩИНА: ЗУСТРІЧ ПЕРША, ВОНА Ж І ОСТАННЯ // Шкурка М. С. Якби зустрілися ми знову…: Публікації різних літ / М. С. Шкурка; ред.-упоряд., авт. передмов. Г. М. Білик. — К. — Полтава: ПП Шевченко Р. В., 2015. — С. 66—74.
0 Comments

ЗВ'ЯЗАТИСЯ З НАМИ

Якщо Вам є що нам сказати пишіть. І бажано Українською ))

Відправка …

©2017 Demchenko Sergii

Facebook

Log in with your credentials

або    

Forgot your details?

Create Account

Перейти до панелі інструментів