Публічний договір – це договір зі споживачем на надання йому будь-якої послуги, а публічність дає право на укладання цього договору відразу з усіма споживачами конкретної послуги. Така форма укладання публічного договору передбачена законодавством. В данному випадку між жителями Лебедина та КП “Комбінат благоустрою” або ДП “Чисте місто” буде укладений договір про надання послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ).
Публічний договір, це дуже поширена форма відносин між виробником послуги і користувачем.
Питання 1.Досить часто деякі жителі стверджують, що вони взагалі не залишають сміття і що його у них просто НЕМАЄ.
Твердження, що у сучасній приватній садибі взагалі не утворюються тверді побутові відходи, не витримує критики. Так, у приватній садибі більші можливості щодо утилізації органічних відходів (від городу, саду, кухні, тваринництва). Це все можна скласти на компостну купу і незабаром використати як добриво. Але немає можливості безпечної утилізації на місці безлічі побутових відходів: від пакувальної тари, зокрема полімерної, приватного транспортного засобу, засобів гігієни, електроніки, електротехніки, від ремонтних робіт із застосуванням синтетичних сполук у будівельних матеріалах, фарба тощо… Усе це не можливо безпечно утилізувати у садибі. Тобто доволі велику частину побутових відходів доводиться вивозити із садиби для переробки і утилізації. Більш за все, це сміття просто викидається десь у канаві, на стихійному сміттєзвалищі, у парках, скверах, за містом у полях та лісах. Як правило, «організаторами» стихійних сміттєзвалищ в переважній більшості є недобросовісні громадяни, котрі не бажають укладати договори на вивезення відходів та сплачувати за вивезення. Тому уздовж наших доріг, річок, в інших місцях загального користування, замість соковитого різнотрав’я «квітують» купи різного непотребу, викинуті горе-господарями.
Питання 2.Є також твердження типу “я все спалюю”, “я все закопую” та подібне…
Існує доволі багато речовин, які в принципі не можна ані спалювати, ані закопувати, ані викидати просто неба. Спалювання такого роду сміття, є дуже небезпечним для оточуючих, так як у повітря викидається при цьому дуже багато небезпечних для життя людини речовин. Потім цим повітрям дихають усі жителі міста і що найстрашніше – діти. Це є грубим порушенням законодавства України, а також законів етики та моралі. Те ж саме стосується і закопування сміття у себе на ділянці. Не одна розсудлива людина не буде отруювати свою землю і ґрунтові води шляхом такого роду “утилізації” не собі, не сусідам. Тому знову ж таки це сміття кудись просто викидається. Як приклад, пальчикова батарейка забруднює 20 кв. м. ґрунту та 400 літрів води. Тож, якщо на протязі року закопувати в себе 10 батарейок (від пульта, іграшок, годинника), цього буде достатньо аби забруднити свинцем, кадмієм, ртуттю, лугами та зробити непридатними для використання 4 000 літрів води, 200 кв.м СВОЄЇ ділянки землі!
Питання 3.Багато мешканців вважає,що коли самі викинули сміття до контейнеру що поруч або віднесли до сміттєприймального пункту і це все безкоштовно та не потрібно платити згідно договору.
Якщо розмірковувати логічно: якщо житель міста приносить сміття сам до приймального пункту чи до контейнера, далі його потрібно завантажити до сміттєзбиральної машини та вивезти до міського полігону. Безкоштовно не поїде жодна машина – потрібно пальне, працівники теж безкоштовно працювати не будуть. Крім того підприємство платить екологічний податок державі та багато інших витрат. Тому висновок один – безкоштовне вивезення та утилізація сміття, НЕМОЖЛИВЕ!
Питання 4.Що тягне за собою відсутність сплати згідно публічного договору на вивезення відходів?
Поки що в Лебедині такого договору не уклали, але є багато міст де вже діють досить суворі умови.
Відсутність сплати згідно Публічного Договору за вивіз та утилізацію сміття із спеціалізованими організаціями є порушенням, за яке настає відповідальність згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення та тягне за собою штраф на громадян – від 340 грн. до 1360 грн.
Договір укладено з усіма мешканцями міста і нарахування здійснюються на кожного жителя. При виникненні певної заборгованості, підприємство буде стягувати цю заборгованість у судовому порядку з усіма відповідними для боржника наслідками. Боржнику, перш ніж оскаржити наявність заборгованості потрібно буде у суді довести, що його життєдіяльність унеможливлює продукування відходів. І що ціла низка Законів України стосується всіх громадян України за винятком його, і будь який юрист це підтвердить.
Питання 5.А навіщо воно вам потрібно, роками так жили і нічого?
Справа не в тому, що в результаті несвідомої поведінки жителів міста і розростання сміттєзвалищ забруднюються річки, підземні води,і не в тому, що звалище стає місцем для розмноження інфекцій, щурів, і не в тому, що інвестори ніколи не поїдуть в місто-звалище.
Чудово, коли батьки залишають дітям спадщину: будинок, машину, рахунок в банку? Так ось такою спадщиною є наша земля, наше місто. Питання в тому, що ми залишимо нашим дітям або квітучу землю, або смердючий смітник залежить від нас всіх.
P.S.Громадська організація МІСТО 2.0 хоче ініціювати круглий стіл з проблеми сміття в нашому місті. До діалогу запрошуються міська влада, громадські організації, жителі багатоквартирних і приватних будинків, небайдужі громадяни. Сподіваємося, що тільки відкритий діалог допоможе нам запобігти екологічній катастрофі в нашому місті!
Mісто 2.0
